«Одна мить, і напарник опинився під землею. Ледь витягли» – історії слюсарів з Волині

Віталій Шимчук та Олег Торчинюк, слюсарі КП «Володимирводоканал», добре знають, що таке екстремальні умови. Глибокі траншеї, загазовані колодязі, раптові зсуви ґрунту – все це їхня реальність. Олег згадує випадок у Ковелі: «Одна мить – і напарник опинився під землею. Ледь витягли».

Як вони справляються з труднощами? Чому ця робота залишається важливою навіть у світі сучасних технологій? Про це – у статті «Слово правди» про слюсарів, які щодня стоять на варті водопостачання.

«Довелося залізти у кожен колодязь, що є у місті, і помацати все руками. Це робота не одного дня, і навіть не одного року. Але, лише після пройденого шляху, знаєш, що і де знаходиться, і розумієш, як діяти. Іншими словами, можеш працювати слюсарем», - каже Віталій Шимчук, за плечима якого 23 роки стажу роботи на КП «Володимирводоканал».

Віталія підтримує його колега Олег Торчинюк, наголошуючи на важливості досвіду та сучасних технологій у цій справі:

«Якщо не лінуватися, – додає Олег, – робота слюсаря вимагає наполегливості та вдосконалення навиків. А оскільки здебільшого відбувається у складних умовах – колодязях, підвалах, траншеях – потрібні ще й знання сантехнічної справи та фізична витривалість.

Однак варто зауважити, нині її полегшує наявність сучасної спецтехніки та забезпечення необхідними матеріалами. Якщо колись, аби дістатися труби, потрібно було витратити пів дня, бо копалося старим трактором, тепер новенький екскаватор робить це за годину-дві.

Також не останню роль відіграє пластик, який прийшов на заміну старим трубам. Він не лише є практичнішим у використанні, а й сприяє ефективнішому водопостачанню завдяки гідравлічній пропускній здатності.

Але попри запровадження новітніх технологій і матеріалів, деякі методи виконання ремонтних робіт залишаються незмінними, поки не поміняють чавун на пластик».

Спостерігаючи за роботою аварійної бригади, нерідко можна побачити таку картину: один працює, інші стоять над ним. Люди, які не розуміються на ремонті, часто вважають, що ті, які стоять, просто байдикують. Але насправді все не так. Насамперед, це робиться задля безпеки напарника, а також поки слюсар виконує основну роботу, колеги очікують своєї черги на виконання наступного етапу.

«Коли тривають ремонтні роботи й ти знаходишся в ямі, кілька осіб повинні перебувати зверху, аби у разі зсуву ґрунту встигнути витягти напарника, – говорить Віталій. – За роки моєї роботи траплялось чимало випадків, коли засипало. І так, що тільки чоботи лишалися. Один раз доводилось працювати на глиняній місцевості, а там ноги вгрузли у глину, що не можна було з місця зрушити».

«Якось кілька років тому виконували роботи у Ковелі. Одна мить, і напарник опинився під землею. Ледь витягли, – каже Олег. – Така ж ситуація, коли працюєш у колодязі, де є загазованість. Хтось має контролювати процес і забезпечувати безпеку».

Зважаючи на пориви, які трапляються ледь не щодня, цікавить питання, які ділянки є найпроблемнішими?

«Найпроблемнішою ділянкою донедавна була вулиця Володимира Великого, куди ми виїжджали дуже часто. Тепер там новий водогін, і людям добре, і ми маємо спокій. Однак варто додати, через зношеність мереж, які будувались 50-60 років тому, маємо аварійні ситуації й на інших ділянках, які дають про себе знати поривами. Але завдяки оновленій техніці та забезпеченню необхідними матеріалами, намагаємось їх ліквідовувати швидко та якісно, - каже Олег.

Як бачимо, робота слюсаря вимагає не лише фізичної витривалості, а й точності, уважності й технічних знань. Це професія, де кожна деталь має значення, а якість виконаної роботи впливає на безпеку та надійність механізмів. Головне – мати бажання вчитися і працювати».

Читайте також:

• «Війна не відпускає повністю»: історик і ветеран Володимир Собчук з Волині про фронт, втрати та боротьбу, яка триває
• Усиновили десятьох і стали патронатними батьками: подружжя з Волині дарує дітям родинне тепло
• Єдина жінка на посаді: як Аліна Боярина стала офіцеркою громади у Володимирі