Єдина жінка на посаді: як Аліна Боярина стала офіцеркою громади у Володимирі

Такий вибір доньки підтримала лише мама. І цього було достатньо, щоб повірити у власні сили й іти до мети. Вона навчилася правильно реагувати на гострі конфліктні ситуації, поводитися зі зброєю, водити автівку. Уже шість років Аліна стоїть на сторожі закону і порядку, увесь минулий рік вона працювала поліцейською офіцеркою у Володимирській громаді – єдина жінка на цій посаді у міській ТГ, - пише газета «Слово правди».

Аліна ніколи не мріяла про службу в поліції, не уявляла себе у ролі правоохоронниці. Закінчивши школу у рідному Турійську, вступила на навчання у Львівську академію друкарства, обравши за спеціальність видавничу справу і редагування. Та за фахом не працювала. У 18 років вийшла заміж, згодом стала мамою. Коли її донечка підросла, вирішила шукати роботу. Хоча, це було радше необхідністю, щоб внести свою лепту у сімейний бюджет. І хоч декретна відпустка ще тривала, Аліна влаштувалася продавчинею у магазин.

Саме той, що знаходився навпроти відділення поліції. Тож коли дізналася про вакансії у правоохоронних органах, відчула, що хоче спробувати, адже потребує особистісного і професійного росту, самореалізації. Не всі зрозуміли її прагнення. Підтримала лише мама, яка згодом ще неодноразово допомагала доньці і, коли потрібно було, гляділа онучку, щоб Аліна змогла навчатися.

Щоб потрапити на службу дільничною офіцеркою поліції, Аліна пройшла усі необхідні процедури, та найважчим викликом для неї стало піврічне навчання в Одесі, адже потрібно було розлучитися з трирічною дитиною на такий тривалий проміжок часу. Материнське серце рвалося на шматки, адже дуже сумувала за донькою. Обидвом було важко психологічно.

Дитина хотіла до мами, особливо після телефонних розмов, дуже плакала, тож, щоб її ще більше не травмувати, довелося прийняти непросте рішення і на деякий час припинити телефонні розмови з нею. Чоловік Аліни тоді працював у Польщі, а Веронічку доглядала бабуся. Раз на два місяці вдавалося вирватися на день-два додому. І так важко було знову їхати. Зізнається, виникало бажання все полишити, та брала себе в руки й ішла уперед.

«В Одесі ми пройшли добрячий курс молодого бійця. Було важко, але ми швидко увійшли в ритм і зорієнтувалися, що від нас вимагається. Під час занять навчилися поводитися зі зброєю, майстерно влучати в ціль, спілкуватися з громадськістю, надавати допомогу. Разом зі мною на курсі було ще шестеро дівчат з різних куточків України, двоє із них з Волині, тож ми орендували помешкання, усі разом проживали, та й трималися укупі, підтримуючи одна одну», – ділиться Аліна.

Спочатку її призначили на службу у відділок поліції в Іваничах, через деякий час перевелася у рідний Турійськ. А згодом сім’я прийняла рішення переїздити у Володимир. Тут Аліна як дільнична офіцерка поліції стежила за порядком на території правої частини вулиці Луцької та прилеглих до неї. Знайомилася з містом через людей, які проживали на її території обслуговування. Через деякий час начальник сектору взаємодії з громадами Володимирського райвідділу поліції Андрій Грицюк запропонував правоохоронниці пройти навчання й стати поліцейською офіцеркою громади. Це був шанс професійного зростання.

«На два з половиною місяці я поїхала на спеціальний курс навчання у Вінницю. І припало воно на ще один важливий період у моєму житті, коли донечка тільки-но піша у перший клас. Чоловік служив у ЗСУ, тож знову підстрахувала мама, яка переїхала у нашу квартиру у Володимирі й дбала про малечу», – розповідає поліціянтка.

У Володимир-Волинській ТГ несуть службу лише двоє поліцейських офіцерів громади. Окрім Аліни, яка продовжувала працювати на своїй попередній дільниці, цю посаду обіймає Андрій Грицюк, котрий опікується вісьмома селами громади. На решті вулиць працюють дільничні офіцери.   

Аліна пояснює, що специфіка її роботи не надто змінилася, адже в обох випадках орієнтована на результат – забезпечення порядку, запобігання злочинності та формування правосвідомості громадян. Офіцер громади, як і дільничний, знає, чим живе той осередок, яким він опікується, знайомий з сім’ями, які мешкають на цій території, їхніми проблемами.

Розширилися повноваження – зокрема, щодо роботи по лінії дозвільної системи щодо користування зброєю, а також право оформляти матеріали і приймати рішення щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, завдяки службовому авто з’явилася свобода пересування і можливість негайного реагування на ситуацію, вчасного надання допомоги.

«Водійкою я стала кілька років тому. Власною автівкою їздила ще на службу в Іваничі, коли ми жили у Турійську. Тоді заступала на чергування у режимі доба через три, тож була можливість відточити навички водіння. Під час служби офіцеркою громади потрібно було самостійно дбати про авто: вчасно «перевзути» на зиму чи весну, контролювати рівень рідин, щоб щоранку сідати за технічно справний автомобіль», – ділиться Аліна.

Окрім звичних спеціальних засобів, поліцейська офіцерка громади отримала додаткове спорядження – помпову рушницю, пошуковий ліхтар, гідравлічні ножиці, бензопилу. Вивчила Аліна й принципи користування ними.

У її повсякденні обов’язки входило виявлення причин та умов, що призводять до вчинення правопорушень і здійснення профілактичної роботи.

«Ми працюємо з підобліковими елементами, тобто людьми, які уже вчиняли адміністративні чи кримінальні правопорушення і потрапляли у поле зору правоохоронних органів. Ми швидко встановлюємо причетність до будь-яких правопорушень осіб, які уже мають судимості й проживають на нашій території обслуговування, формуємо справи. Затримуємо підозрюваних і доставляємо до поліцейської станції або підрозділу поліції.

Здійснюємо перевірки прибуття осіб, звільнених з місць позбавлення волі, до місця проживання, ведемо адміннагляд, долучаємося до здійснення заходів, спрямованих на їхню соціальну адаптацію. Контролюємо дотримання спеціальних правил зберігання і використання зброї. Реагуємо на будь-які звернення громадян і допомагаємо вирішувати конфліктні ситуації. Буває, приходить мама й просить вплинути на її сорокарічного сина, який зловживає спиртним. Йдемо у цю сім’ю, проводимо бесіди з чоловіком і приймаємо міри, якщо відбуваються інші конфліктні ситуації», – розповідає поліціянтка.

Згідно з планом, поліцейська офіцерка громади проводила відпрацювання під час всеукраїнських операцій «Зброя та вибухівка», «Акциз». Доводилося проводити патрулювання у комендантську годину, бувало, разом із представниками ТЦК і СП стояла на блокпосту.

Тісно співпрацюючи зі службою у справах дітей, ювенальною превенцією та іншими установами, проводить спільні заходи, наприклад, рейди у торгових закладах задля запобігання продажу тютюну та алкоголю неповнолітнім чи виявлення дітей у розважальних закладах, кафе без батьків після 22-ї години. Та важливим напрямком роботи поліцейської офіцерки громади є проведення профілактичної роботи серед місцевого населення, зокрема, зустрічей з школярами, студентами.

«Нам, дорослим, потрібно більше розмовляти з дітьми, на прикладі реальних ситуацій показувати взаємозв’язки між вчинками і наслідками, персональну відповідальність, щоб від нас, а не десь збоку вони дізнавалися правдиву інформацію, а не викривлену», – вважає Аліна, яка нещодавно долучалася до проведень пізнавальних заходів у місцевих школах задля недопущення вербування молоді спецслужбами рф та запобігання диверсіям.

Хоч працюють офіцери громади без напарника, та координація ведеться сектором взаємодії, тож якщо потрібна підтримка чи допомога, то колеги долучаються», – розповідає Аліна.

На контролі в офіцерки громади перебували й сімейні кривдники, вона проводила з ними профілактичну роботу.

«Якщо відбуваються виклики з приводу домашнього насильства, то на них виїздить група швидкого реагування патрульної поліції. Один поліцейський офіцер – це не наряд, тож без підмоги не повинен мчати на виклик. Та я маю досвід врегуювання таких ситуацій. Коли працювала дільничною ще офіцеркою, то з напарником, а інколи з напарницею, мчали втихомирювати сімейного кривдника. Зізнаюся, було страшно, бо ніколи не знаєш, в якому стані кривдник і на що здатний. Зрозуміло, що фізично сильнішого чоловіка можна втихомирити лише словами. Тож ми знали, як із ним розмовляти, що казати, щоб заспокоїти», – ділиться правоохоронниця.

«Бути поруч» – це не лише девіз офіцерів громади, а і їхнє пряме завдання. І чудово, що є позитивні приклади, коли опинившись поруч із тими, хто потребує допомоги, її надає людина у поліцейській формі.

«Якось ми з Андрієм Грицюком допомагали водію фури, який заблукав. Вантажівка застрягла на ґрунтовій дорозі між селами міської громади. Ми і фермерів з технікою залучали, і працівників ДСНС повідомили. Водій був дуже вдячний, що не покинули його у біді», – пригадує Аліна і наводить ще чимало позитивних прикладів, коли з колегою допомагали людям: залучили волонтерів до підтримки сімей, що потрапили у складні життєві обставини, навідували патронатні сім’ї, передавали шкільне приладдя і ранці дітям, яким вони були необхідні.

З жодними упередженнями чи стереотипними думками щодо своєї діяльності не стикалася. Працює у хорошому колективі, де панують взаєморозуміння і взаємодопомога.

Доки готувалася ця публікація, відбулися деякі зміни в особистому і професійному житті Аліни. Вона вдруге вийшла заміж. Нині старша лейтенантка поліції Аліна Боярина обіймає посаду інспекторки з дотримання прав людини Володимирського районного відділу поліції. Каже, що прагне на новій посаді бути максимально корисною.

Читайте також:

• Домашнє насильство у Луцьку: як діє поліція та куди звертатися по допомогу
• Від бухгалтерки до далекобійниці: як волинянка заснувала бізнес у сфері перевезень
• Як побудувати родове дерево для збереження історії роду: покрокова інструкція від нардепа з Волині