Зіткнувся із ворогом, якого не здолати зброєю: спогади про Героя з Волині Олександра Оленича

Спогадами про Героя поділилися у Вишнівській громаді. 

Його шлях – це історія людини, яка з дитинства знала, що таке праця, відповідальність і любов до рідної землі. Народився 31 березня 1987 року в селі Вижгів.

Ще змалку Олександр відзначався наполегливістю. Він ріс допитливим хлопчиком, який із радістю допомагав дорослим та ніколи не боявся фізичної праці. Навчався в Радехівській школі, а після дев’ятого класу вирішив обрати військовий шлях – вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею. Там він загартовував характер, займався спортом, мріяв про майбутнє.

Проте після випуску його шлях склався інакше – він здобув цивільну освіту в Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування, ставши інженером-будівельником. Але військова справа так і залишалася в його серці.

У 2011 році він таки повернувся до військової служби – приєднався до лав прикордонників. Охороняв кордони України в Ягодині та Висоцьку, неодноразово демонструючи відповідальність і високий професіоналізм.

Згодом Олександр створив сім’ю. У 2009 році він одружився зі Світланою, з якою виховував двох донечок – Соломію та Марію. Для них він був справжньою опорою, завжди поруч, завжди турботливий.

У 2017 році він залишив військову службу та працював за кордоном у Польщі та Чехії. Але доля приготувала для нього інше випробування – коли почалася війна, він не міг залишитися осторонь.

Вже в перші дні війни Олександр знав, що має йти захищати Україну. Ще до отримання повістки він підготував усе необхідне, зібравши військове спорядження. І хоч у перші дні його не взяли через великий наплив добровольців, вже 12 березня 2022 року він став до лав Збройних Сил України.

Його військова дорога проходила через Львівщину, Хмельниччину, Житомирську область, а з липня 2022 року – через найгарячіші точки Донеччини. Там він провів три місяці на передовій, виконуючи бойові завдання.

Та раптом Олександр зіткнувся із ворогом, якого не можна здолати зброєю. Онкологічна хвороба забрала його сили, і після кількох місяців боротьби 3 березня 2024 року його серце зупинилося.

«Рідні, друзі та побратими пам’ятають його як людину, яка завжди була готова підтримати, допомогти, порадити. Його життєрадісність, енергія та любов до сім’ї залишаться у спогадах назавжди. Сьогодні, у річницю його смерті, ми вклоняємося перед його подвигом і вірністю обов’язку. Світла пам’ять тобі, Герою!» - висловлюють співчуття родині Героя у громаді. 

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою! 

Читайте також: 

• Полеглий захисник з Волині так і не дочекався Перемоги, за яку боровся до останнього подиху: спогади про Героя, якому назавжди 38…
• З чотирьох захисників вижив тільки командир. Побратими змогли евакуювати їх лише вночі наступної доби: спогади про молодого Героя з Волині
• Загинули разом, від одного пострілу: історія двох бійців з села на Волині, які полягли в один день на Запоріжжі