Передчував свою загибель: історія Героя з Волині

Про нього розповіли на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини».

Сергій Феодосійович – простий сільський чоловік із Судча. Наймолодший із п’яти дітей у родині. Змалку привчений ділитися усім із іншими, допомагати й уміти виконувати сільську роботу. Після закінчення місцевої школи навчався в любешівському училищі. Далі ж, як багато сільських хлопців, їздив на заробітки або підробляв на різних роботах у своєму селі. Одружився. Разом із дружиною виховували трьох синів-соколят. 

Через стан здоров’я Сергій Феодосійович свого часу не служив в армії. Але війна його таки покликала зодягнути військовий однострій. Мобілізували чоловіка, коли він їхав на вахту на Закарпаття. Було то взимку минулого року. Потрапив наш земляк до 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», пройшов базову підготовку й вирушив на фронт. Та ніколи у розмовах із рідними він не вдавався у деталі своєї служби, не скаржився.

На Великдень Сергій Остимчук приїжджав у відпустку. Сини тулилися до нього, усі раділи таким коротким митям щастя. Але серце захисника, обпалене війною, ніби відчувало біду.

«Він купив синам комп’ютер. А собі – костюм… на похорон. Ми злилися, казали, що він дурниці робить. А він лише відповідав, що відчуває. Сходив до місцевого храму, поставив свічечки за здоров’я своїх побратимів, посповідався. І потім знову вирушив на фронт. 15 червня сказав дітям, що йде на позицію. Відтоді – тиша. Ми більше не чули його голосу, не отримували від нього смс», – із болем у голосі пригадує сестра Валентина Феодосіївна.

Як виявилося згодом, 18 червня ворог обірвав його життя.

Поховали воїна у Судчі.

Читайте також:

• Мав приїхати до родини, але доля розпорядилася інакше: Герою з Волині навіки 55
• Кульове поранення обірвало життя: історія Героя з Волині
• Мав піти на службове підвищення, але не судилося: молодому лучанину просять присвоїти державну нагороду