«Перший виліт був невдалий»: Олександр Кравчук з Волині розповів про роль FPV-дронів на війні

Суспільне поспілкувалося з бійцем із села Любче Луцького району під час його відпустки. Він розповів про роль дронів у війні з Росією і свій бойовий шлях.

— Як давно ви були вдома? Які відчуття тут, поблизу рідних місць і поруч з цивільними людьми?

У вересні була моя перша відпустка. Я не дуже виділяю цивільних людей від військових. Звичайно, там, де я перебуваю, це в районі міста Краматорськ, там військових дуже багато. А тут, в тилу, помічаю тільки те, що машини чистіші, менше військових. Але це життя — так має бути. Це добре. Саме за це ми воюємо, щоб тут було спокійне життя.

Що мені не подобається, то не можу сказати. Що на службі, що тут — люди повинні відпочивати, гуляти десь, відвідувати кафе. Потрібно жити. Я вважаю, що люди не повинні постійно жити однією війною, тому що не вистачить запасів нервової системи для постійного стресу.

— Ви пілот FPV-дронів. Чи є страх перед ними?

Коли на роботі і на позиції над тобою літає дрон — невідомо чий — то це не дуже приємно, звичайно. Є деякий дискомфорт. Але страхів, як таких, не відчуваю.

— Суспільне спілкувалась з Вами рік тому, коли ви проходили навчальний курс саме на оператора дрона. Чому ухвалили таке рішення?

Я деякий час приглядався до тих спеціальностей, до роботи, яку можна виконувати на війні. Тому що стан здоров'я в мене не дуже такий, щоб я міг виконувати будь-яку роботу.

Вважаю, що кожна людина повинна робити ту роботу, на якій вона буде більш ефективна. Армія повинна використовувати компетенції людей. Довгий час я працював і з комп'ютерною технікою, і з оргтехнікою. Маю певний досвід, навички. Була робота в школі, був вчителем.

— Де ви навчалися і скільки тривав курс?

Навчався в школі "Volyn Falcons", яка тільки починала розвиватися. Я був перший курсантом, який мобілізувався. Пізніше додалися ще хлопці, які за мною пішли. Я на той час вже був фактично інструктором — попросили залишитись довше в школі допомогти її розвивати. Продовжував інструктувати, готувати своїх хлопців і хлопців із резервної роти. У загальному, курс тривав орієнтовно два місяці.

— Чи достатньо цього, чи допомогло навчання, як ви поїхали у військо і стали пілотом FPV-дронів?

Ці навички, звичайно, мені допомогли. Я був готовим пілотом, я вже вмів літати. Але, звичайно, коли ти приїжджаєш на місце, літати мало. Політ — це лише маленька частинка навичок, які потрібно мати. Дуже важлива річ — це налаштування дронів перед вильотом безпосередньо.

Дрони бувають різні: з різним типом зв'язку, з різним типом відеосигналу. Різні способи підключення апаратури ми використовуємо. Це все треба теж навчитися.

— Якими дронами ви керуєте саме у батальйоні? Чи можете пригадати свій перший досвід керування FPV-дроном вже на передовій?

Я працюю із дронами-камікадзе. Це дрон, на який вішається боєкомплект і він відправляється в один бік. Тобто, він не повертається, він робить скид.

Моя задача – вразити ціль, бажано з першого разу. Перший мій виліт був невдалий, мій дрон перевернувся. Але нічого страшного, невдачі бувають у всіх. Довгий час я просто їздив не стільки як пілот, скільки як технік.

Потім перша уражена ціль — це був спалений Урал. Хоча не дуже вдало зайшов цей Урал, але мені пощастило, він згорів. Перша ціль і вражена — це завжди приємно.

— Для яких цілей FPV-дрони використовують зараз бійців батальйону безпілотних систем 100 окремої механізованої бригади?

Пріоритет перший — броньована техніка росіян. Зараз її практично не так часто бачиш, але вона, все-таки, час від часу під'їжджає, і ми стараємося її вразити.

Ми бачимо переміщення піхоти, стараємося їх знищити, щоб вони не дійшли до наших хлопців. Або хоча б затримати їх рух. Це можуть бути будинки і зосередження піхоти, це можуть бути якісь антени, засоби зв'язку, інша техніка. Навіть розмінування ми виконуємо.

— З ким Ви тримаєте зв'язок, коли, власне, плануєте, а згодом уражаєте ціль FPV-дроном?

Враження цілі — це завжди командна робота, тому що наш екіпаж — це, як правило, три людини, всі працюють на цю задачу. З штабу нам скидають фотографії, картинки, координати, куди треба залетіти, можливо, куди можна, куди не можна. Бувають ситуації, коли наші хлопці поряд дуже близько перебувають і треба спрацювати дуже точно.

— Скільки, в середньому, за день може бути вильотів для ураження ворожих цілей?

Останнім часом у нас вильотів в середньому може бути 15-20 на день. Були часи, коли було 40-50 вильотів. Якщо є ціль, якісь активніші дії — це виліт за вильотом. Ти окулярів практично не знімаєш.

— Як ви оцінюєте загалом ефективність FPV-дронів з огляду на їхню вартість?

В чому їхня велика популярність і вага в теперішній війні — в тому, що це дешевий спосіб донести досить значний боєприпас на велику відстань. І дуже точно. Незважаючи на всі проблеми, які виникають із цією доставкою, із конфліктами, з недольотом до цілі, це, всеодно, набагато дешевше і вигідніше, і точніше, ніж це робити іншими способами, як то арта чи міномет.

— Чи всі дрони долітають до цілі? Якщо не долітають, то чому? Чи може заважати навіть погода?

Багато дронів не долітають до цілей. Погода впливає, що у нас просто немає відео. Восени було багато проблем, коли в дощ, наприклад, чи в тумани камера запотіває, налипає сніг чи дощ. І ти нічого не бачиш.

Вітер може завадити, що дрон просто не може долетіти до цілі: не вистачає акумулятора. Більше ресурсу батарейки тратиться на те, щоб боротися з вітром. У великий вітер взагалі літати неможливо, тому що тебе здуває. І сильний вітер може пошкодити антени, дощ теж може пошкодити антени. Погіршується зв'язок. Туман впливає на поширення радіохвиль, що теж погіршує розв'язок. Ресурс акумулятора сідає і дрон втрачається.

— Яке співвідношення на фронті українських і російських дронів, якщо порівнювати ситуацію, коли ви прийшли у військо рік тому і нинішню?

Торік було набагато більше російських дронів. Вони набагато переважали нас. Зараз українського виробництва дронів стало більше, закупівель стало більше і такий собі певний паритет склався. Можливо, з їхнього боку більше використовується дронів, але за рахунок якості підготовки пілотів у нас, все-таки, є певні переваги.

— Чи правда, що вони допомагають змінити хід битв та атак саме на фронті?

Це дійсно правда. І коли говоримо про війну дронів, це так і є. Якщо йде штурм, ми можемо цей штурм відбити чисто дронами. Можна навіть попередити штурм. Коли є якась така колона техніки, яка везе десант, коли ми працюємо по цій колоні, вона може не доїхати до лінії зіткнення, техніку ми знищуємо. Потім ми помагаємо хлопцям вибити противника, який десантувався із будинків.

— Скільки треба часу, щоб стати пілотом чи оператором FPV-дрона? Чи це залежить від попереднього досвіду і навички?

Залежить від цікавості, від мотивації, досвіду, від навичок, від моторики. І тому, в кого моторика рук гірше поставлена, або хто хвилюється — їм важче.

— Що мотивує вас зараз воювати і захищати Україну?

Збереження життя. Чим краще працюю я у своїй сфері, на своєму місці, тим більше життів можу вберегти. І це найбільша мотивація, яку я відчуваю.

Читайте також:

• «Такого не може бути, щоб українці не дали лупня тій скаженій орді!» – воїн волинської бригади Олександр
• «Найгірше та найболючіше – це втрата побратима»: історія прикордонника з Волині Івана Коцури
• Вдома з Перемогою чекає велика родина: як захисник з Волині влаштовує «веселе життя» оркам