«Найгірше та найболючіше – це втрата побратима»: історія прикордонника з Волині Івана Коцури

Іван Коцура з Волині мріяв стати прикордонником ще з дитинства - а під час повномасштабної війни стримував ворога на передовій, отримав важке поранення, але не шкодує про свій вибір.
Про прикордонника розповіли у сюжеті Телекомпанії М-студіо.
Свою службову діяльність пан Іван розпочав у 2011 році, вступивши до Національної академії Державної прикордонної служби України. Після закінчення навчання за розподіленням опинився на Сумщині.
Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів вдома. Пригадує, тоді зранку йому зателефонували знайомі. Спочатку прикордонник охороняв кордони України з Білоруссю. Вже згодом передислокувався на східні ділянки держрубежу, зокрема, на Луганський напрямок. 12 березня 2022 року прикордонники прибули у населений пункт Ямпіль. Після чого їх було призначено на посади та розподілено на різні напрямки фронту для виконання бойових завдань.
Пан Іван пригадує, місто зустріло їх вибухами. Йшли активні бої. Попри все прикордонник виявляв стійкість, мужність та витримку під час несення служби в особливо небезпечних умовах. Військовослужбовці моніторили пересування ворога та обороняли лінію зіткнення. Важко було через те, що багатьом речам потрібно було вчитися на ходу. Не було часу роздумувати, адже від тебе залежить життя побратима, каже прикордонник. Найгірше та найболючіше – це втрата побратима. Людини, з якою були пліч-о-пліч щодня.
Мотивацією для пана Івана було стримати росіян, не допустити окупантів до своєї домівки. Каже, розумів, що треба боротися до останнього. Після чергового зіткнення з окупантами, прикордонник отримав важке поранення. Після чого проходив лікування та реабілітацію у різних медичних закладах України та за її межами.
Прикордонник пригадує, рідним не розповідав, що знаходився у точках, де велися запеклі бої. Тільки вже будучи у лікарні, зізнався, що отримав поранення. Згодом через те, що чоловік вже не міг виконувати бойові завдання, його було відправлено до 27 прикордонного загону для подальшого проходження служби.
Про свій шлях захисник не шкодує. Навпаки, переконаний, що зробив правильний та мужній вчинок справжнього українця. Головне зараз — перемогти, а далі — не опускати руки та спільно відбудовувати Батьківщину, переконаний пан Іван.
Читайте також:
- Бійці «Харону» 14 ОМБр розповіли, як знищують ворога FPV-дронами
- Їх батько - теж у ЗСУ: у лавах волинської бригади служать два брати з Львівщини
- Директор інтернет-компанії з Луцька уже четвертий рік захищає Батьківщину