Після поранення півтора місяця вчився ходити: історія поліцейського з Волині, який пішов у ЗСУ в 20-річному віці

Історію бійця розповіли у секторі комунікації поліції Волині. 

Каже, бажання було одне – захист державного суверенітету України. Батьки відмовляли, однак бажання Дмитра – перемогло. Герой пройшов відповідне навчання, понад місяць перебував і у Великій Британії.Згодом з бійцями відправились на Донеччину. Було багато серйозних бойових виходів поблизу Торецька.

«На війні головне – братерство: хтось знає все, хтось – нічого, хтось – трохи, але всі нарівні виконують роботу і поставлені задачі. Усі підтримують, допомагають, підказують, дивляться один за одним, переживають», - пригадує.

У кінці 2024 року отримав тяжке поранення в одному з боїв: поблизу влучив ворожий снаряд. Побратими швидко наклали йому турнікети, чим врятували коліно, ампутувати довелося нижню частину правої ноги. У стані афекту, розповідає, одразу і не відчув болю. Однак потім були страшні періодичні нестерпні болі. Лікувався в медзакладах Дніпра та Луцька. Саме в обласному центрі Волині встановили сучасний протез, з яким вчився ходити близько півтора місяці. Тоді ж вирішив продовжити працювати в поліції.

«Все вийшло, не жаліюся, не важко», - говорить воїн.

Розповідає, що були пропозиції працювати і в Києві, однак хотів бути ближче до рідного дому, адже родом – з Луцького району.У черговій частині Луцького районного управління поліції Дмитро Киричук нині стажується. Справляється добре, - кажуть колеги. До того ж, Дмитро дуже оптимістичний, з почуттям гумору, амбітний. Тут він працює, в основному, з документами, це не є робота на вулиці, патрулювання чи затримання злочинців.

Водночас Дмитро не залишив своє хобі – мотоцикли. До служби працював автомеханіком, вдома має три мотоцикли, навіть з протезом може на них їздити.

А ще тішиться дворічною сестричкою, яка обклеїла братів протез веселими наліпками. До речі, прикрашає нашого Героя його скромність: він завжди намагається ховати протез під одягом, аби його не жаліли.

«Ніколи не пожалію, що пішов на війну, став на захист Батьківщини. Якби треба було – зробив би це знову. Голова працює, руки на місці, ноги ходять – це головне», - говорить Дмитро. 

Своєю чергою консультантка ГУНП, радниця начальника поліції з ветеранської політики Ольга Остапчук зазначила, що у поліції Волині проходять зустрічі з ветеранами:

«Обговорюється працевлаштування тих, хто пройшов пекло війни, був поранений. Під їхні фізичні потреби підлаштовують робочі місця. Робиться все, аби захисники адаптувалися у мирному житті».

Читайте також: 

• «Коли не залишалося нічого, крім віри в побратимів», — комбат з Волині два роки боронив Авдіївку та вижив після удару «Іскандера
• Найбільше на повернення мами з війни чекає її син: історія військової з волинської бригади
• Від строковика до командира роботизованих систем: історія воїна волинської «сотки»