Починала з рахівниць: бухгалтерка з Волині 40 років тримає фінансовий ритм водоканалу

Про бухгалтерку розповіли на фейсбук-сторінці КП "Володимирводоканал".

Людмила Сапіга — спеціалістка бухгалтерського обліку, жінка з міцними, як сталь, нервами. Робота з цифрами та грошима одна з найскладніших, бо потребує максимальної уважності, зосередженості та витримки, особливо коли баланс не сходиться. Та навіть у таких ситуаціях Людмила Петрівна залишається спокійною та зосередженою, демонструючи холодну голову і незмінну врівноваженість.

Це бачать колеги, які поважають її не лише за врівноваженість, а й за професіоналізм та відповідальність.

— Хто ще буде бігти на роботу бувши у відпустці або навіть на лікарняному, аби людям зарплату нарахувати? Тільки наша Петрівна, — кажуть вони. І це чиста правда.

Свою трудову біографію Людмила Сапіга почала з посади секретар-друкарки у міському відділі освіти. Згодом вступила до Львівського житлово-комунального технікуму (спеціальність бухгалтерський облік), водночас працювала касиром у ЖЕКу. Наставницею у роботі стала досвідчена бухгалтерка контори Світлана Шулячук, яка відкрила усі тонкощі світу цифр та розрахунків.

Після кількох років у ЖЕКу Людмила Петрівна перейшла на водоканал, де спершу відповідала за розрахунки з організаціями. Сьогодні ж саме вона несе відповідальність за зарплати й звітність. У її трудовій чимало записів про відзнаки та нагороди за відмінну працю.

— Починала з рахівниць та калькулятора, але вимоги часу диктують своє. Тепер усе робиться комп’ютеризовано, за допомогою спеціальних програм, — усміхається вона. — І щодня доводиться вчитись новому, аби йти в ногу з часом.

Професія бухгалтера — одна з тих, яка вимагає не лише зосередженості. Вона робить тих, хто її обрав, заручниками. Так, саме заручниками. Бо не можна піти у відпустку під час звітного періоду. Та й хворіти небажано. Бо хто ж замість тебе нарахує зарплату чи виконає інші обов’язкові операції? Бухгалтерія бере у полон, змушуючи постійно тримати цифри в голові. І тут потрібно підлаштовуватись під неї, а не навпаки.

— Чимало доводиться чути, що бухгалтери нічого не роблять. Або що зарплату нараховують, як хочуть, — каже Людмила Петрівна. — Цей стереотип у суспільстві існує давно. Насправді ж усе навпаки. Кожна копійка має бути перевірена, кожне нарахування — обґрунтоване. А це величезний шмат роботи.

Її слова підтверджує багаторічна практика, упродовж якої переконалася: професія бухгалтера — велика відповідальність. Зокрема за людей, які щомісяця чекають зарплати, серед яких і її чоловік — Анатолій Сапіга, котрий трудиться водієм на дільниці РТД.

За підприємство, яке має працювати чесно й прозоро. І зрештою — за себе, адже помилка у цифрах може вартувати дорого, а головне — репутації. Але саме така вірність справі й робить Людмилу Сапігу прикладом для колег. І коли одного дня чути довгоочікувані сигнали «блім», «чик-чик», «дзень-дзень», працівники знають: там, за комп’ютером, знаходиться людина, яка щодня тримає у руках фінансовий ритм.

Читайте також:

• Майстер часу з Луцька понад 45 років ремонтує годинники
• Як віслюк Мойсей надихнув на створення контактного зоопарку, або як врятовані тварини знайшли свій дім у селі на Волині
• «Одна мить, і напарник опинився під землею. Ледь витягли» – історії слюсарів з Волині