Поліг смертю хоробрих через два дні після повернення на «нуль»: історія Героя з Волині

Поліг смертю хоробрих через два дні після повернення на «нуль»: історія Героя з Волині

Герой з Волині Руслан Курамшин загинув при виконанні службового обов’язку за Україну у вересні 2022 року.

Спогадами про нього ділиться Любомльська громадсько-політична газета «Наше життя».

Народився він у Любомлі 7 січня 1979 року. Ходив до міської школи №2, яку закінчив із золотою медаллю. З малих літ його тягнуло до техніки, ремонту, зі шкільних дисциплін любив фізику і трудове навчання. А ще його дуже цікавили автомобілі — у все намагався вникнути: як що працює, за яким принципом.

Природно, що маючи такі здібності, після школи хлопець вирішив вступати до Луцького національного технічного університету, де навчався на автомобільному факультеті.

Після закінчення вузу певний час трудився на автозаводі у Луцьку на лінії, де складали автобуси, пізніше — на різних автосервісах. Спеціалізувався на діагностиці, був хорошим фахівцем в електронних системах автомобілів. Кілька років також працював у Любомлі, мав свій бізнес. Пізніше з сім’єю — дружиною Оксаною і донечками Яною та Мар’яною — перебрався до Луцька.

«Останніми роками брат подумував над тим, щоб, окрім автомобілів, опанувати ще якусь справу, — каже Алла Курамшина, сестра Героя. — Він взагалі любив експериментувати, старався вчитися, самовдосконалюватися, тож хотів переключитися бодай тимчасово на якесь інше заняття. Зацікавився деревом, виробами з нього, і невдовзі з’явилися виготовлені його руками полички, столики, вішалка, лавка-гойдалка».

Ранок 24 лютого розділив життя кожного українця на «до» і «після». Коли наша держава прокинулася від вибухів ракет і снарядів, Руслан Курамшин, відправивши рідню за кордон, лишився у Луцьку і записався у територіальну оборону, патрулював місто. Попутно займався військовою самоосвітою: весь час шукав в Інтернеті інформацію про використання зброї, її типи, щоб бути готовим в разі потреби застосовувати.

До війська Героя мобілізували у середині минулорічного червня. Спершу відправили на навчання на один із полігонів. А через півтора місяця повідомили, що розподілятимуть по військових частинах. Служити доводилося у різних місцях — то далі від фронту, то ближче.

«Про свій перший контакт з війною брат розповідав коротко: звісно, страшно, але, можливо, не настільки, як собі уявляв це, — каже сестра бійця. — Це було у серпні 2022-го, коли їх відправили на «нуль» і вони упродовж тижня щодня копали окопи для прикриття першої лінії на випадок відступу. Потім відвели від лінії фронту на відновлення, а 14 вересня знову відправили на Донеччину».

А через два дні Руслан Курамшин поліг смертю хоробрих під час ворожого артилерійського обстрілу.

«Він був чудовим братом. Найкращим, досконалим, добрим, турботливим, веселим, розумним. У моєму розумінні це був еталон мужчини, — продовжує Алла Курамшина. — Руслан не мав завищених вимог до життя. Мріяв жити у своєму будинку за містом, який він так і не завершив, мати свою земельну діляночку, приїздити туди попрацювати, відпочити з друзями і рідними, час від часу приїздити на Згорани чи Світязь, ближче до рідні, у місця, де виріс і де ми провели наше дитинство. Все, що пов’язане з життям мого брата, для мене святе — його сім’я, доньки.

Для мене була найкраща відпустка, коли випадала можливість поїхати до Луцька, Любомля, побачитися з братом, його сім’єю. Це було найприємніше проведення часу — спілкуватися, веселитися, згадувати минуле, мріяти про майбутнє. Для мене Руслан назавжди залишиться найулюбленішою людиною у світі, з якою ми були дуже близькі».

Микола СЕРГІЄНКО.

Опубліковано з дозволу редакції газети «Наше життя».

Нагадаємо, 11 вересня 2023 року у Любомльському ліцеї №2 відкрили меморіальну дошку воїну Руслану Курамшину, який був випускником цього навчального закладу. На відкриття прийшли рідні Руслана, представники міської влади, друзі та однокласники Героя, учні старшої школи та вчителі ліцею. 

Читайте також:

Можливо зацікавить

«І я не вернусь, сину»: Герой з Волині перед останнім бойовим завданням попросив пробачення, а через п’ять днів - загинув

«І я не вернусь, сину»: Герой з Волині перед останнім бойовим завданням попросив пробачення, а через п’ять днів - загинув

Тетяна Яцечко-Блаженко

11 травня: хто з волинян святкує День народження

Мастершеф

«Думав, що все пропало»: волинянин розповів, як потрапив на «Мастершеф»

втрати України
відео

7-річний Дмитро та семимісячний Матвій втратили Батька: на Волині прощались із Героєм Сергієм Віннічуком

втрати

Скандал у Луцьку: чоловіки виявили неповагу до прощання з полеглим Героєм

Бахмут

У молодому віці пройшов пекло війни: на Волині прощатимуться із Героєм Владиславом Богомазом

Кого не мобілізують

Посилення мобілізації: хто не підлягає призову

Граната

«Не можуть змиритися з переходом до ПЦУ»: у селі на Камінь-Каширщині на паркан приватного будинку почепили гранату

війна втрати

Заповів, щоб на його могилі завжди були білі ромашки: Герою з Волині навіки 21