Понад місяць вважався зниклим безвісти: 35-річний десантник з Волині героїчно загинув у бою на Донеччині

Ярослав народився в селі Світязь на Волині. Його розповідає Меморіал.

Після закінчення Світязької середньої школи навчався в Шацькому лісовому фаховому коледжі ім. В.В. Сулька. Певний час жив та працював у Луцьку, згодом повернувся до рідного Світязя. З ранніх років захоплювався риболовлею. Його особливою стихією були щуки-трофеї, яких він ловив на озері Світязь. Вміло майстрував з дерева та бездоганно доглядав за домашньою городиною й рослинністю. 

1 грудня 2023 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, де обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника.

«Ярослав був люблячим хрещеним, хорошим братом та сином. Він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Його небайдужість, мудрість і любов ставали визначальними у стосунках з людьми. Він завжди стояв горою за рідних! «Не переживайте! У мене все добре!» – він завжди казав тільки так. І навіть коли був на самому нулі, хвилювався за нас, аби ми не хвилювались за нього. Він знав, як сильно хвилюємось. Знав, як сильно любимо. І понад усе на світі боявся і не любив наших сліз. Мій хрещений був надзвичайно хорошою та світлою людиною, людиною слова. Його любов була особливою. Справжньою. Він любив вчинками, а не лише словами. І я завжди це відчувала. Він навчив мене багатьох важливих речей у житті, був і залишається моєю підтримкою, моїм найкращим у світі хрещеним татом», – розповіла хрещена донька та племінниця загиблого Аліна.

26 березня 2024 року воїна поховали у рідному селі.

В Ярослава залишились сестри, хрещена донька (племінниця), кохана дівчина.

Читайте також:

• Мріяли з коханою прожити своє життя щасливо і виховати сина та доньку: спогади про 28-річного полеглого Героя з Волині
• За 3 дні до загибелі захисника маленький син вперше сказав у телефон «Тату»: воїну з Волині просять присвоїти звання Героя України