Психологиня з Луцька розповіла, коли і як говорити з дітьми про інтимне життя

Про те, коли і як правильно говорити з дітьми і підлітками про інтимне життя, його безпеку і аспекти, Суспільне розпитало у психологині Світлани Сасюк.

— Почнемо з «сухої теорії», що включає у себе сексуальна освіта?

Вона включає декілька аспектів: це біологічний аспект, це знання з анатомії, з фізіології, з гігієни тіла, психологічний аспект розуміння власних емоцій, розуміння власних почуттів, побудова стосунків з іншими людьми, правила комунікації у таких стосунках, особливо у близьких стосунках.

Комплекс усіх оцих знань і навичок допомагає людям краще себе розуміти, краще пізнавати та будувати стосунки з іншими людьми загалом.

— Коли батькам варто почати говорити з дітьми на цю тему?

Загалом відповідь на це питання не є однотипною, оскільки діти зріють дуже по-різному. Але якщо говорити про основні моменти, то соціальна освіта не починається ані у віці 6 років, ані 12, а починається з маленького віку. Тобто ми говоримо про вік 3-5 років, коли дитина починає цікавитися власним тілом і батьки відповідають на її запитання.

Тут потрібно враховувати, що варто починати говорити з дитиною доступними для неї словами, чіткими і без сорому, правильно називати назви частин тіла. Наприклад, говорити вульва, жіночі груди, пеніс і не робити з цього особливий якийсь такий акцент. Тобто, дарма не сексуалізувати цю тему.

Вже у віці 6-8 років дитина має повністю розуміти такі правила: тут мене не торкаєшся, або правило "майки та трусів" — це є основне правило яке допомагає дитині відчувати себе у безпеці.

Також, дитина у віці 6-8 років дуже цікавиться стосунками загалом. Тобто, в цьому віці варто говорити з дитиною на теми: що таке дружба, що таке любов, як формуються стосунки, яка етика взагалі поведінки у стосунках.

У віці 12-13 років дитина вже має повністю розуміти все що стосується пубертатних змін, оскільки вони взагалі починаються ще раніше. Батьки в цьому віці повинні багато уваги приділяти аспектам анатомії, фізіології, гігієни тіла дитини. Так само продовжувати говорити про стосунки.

Загалом така сексуальна освіта, якщо ми говоримо про саме дітей, має абсолютно завершитися вже до 15-16 років. Це вже такі крайні терміни, коли ми вже говоримо про правові аспекти, наслідки порушення законодавства у сфері сексуальності інших людей і щодо себе. Дитина має розуміти повністю що таке стосунки і як вони будується. 

 — Як допомогти батькам правильно сформулювати відповідь на незручні питання? Звідки беруться діти?

Потрібно подолати власний страх і власний сором у питаннях сексуальності, тоді ми зможемо більш конкретно, більш базовано на довірі відповідати на такі питання нашим дітям. Але ці питання неминучі.

Всі батьки через таке проходять і це завжди неочікувано. Іноді нормально сказати, що я зараз не маю готової відповіді на це питання, бо я не знаю як правильно тобі відповісти, але я зараз підготуюся і тобі відповім пізніше. Тобто і не сексуалізувати, і зрозуміти для себе в першу чергу, чи я готовий зараз про це говорити. Це нормально, коли батьки іноді не готові і вони дають собі час підготуватися.

— Якщо правильно і прямо не відповідати на такі питання, уникати їх, які наслідки можуть бути для дитини?

По-перше, дитина може відчувати сором від того, що вона задає такі питання. Якщо батьки теж мають сором — дитина може подумати, що вона щось робить не так, відчувати провину. Крім того, не отримуючи відповіді на такі питання, а вони все одно в певному віці у дитини починаються, вона буде йти до тих джерел, які більш доступні. Наприклад — інтернет, друзі, люди, які в принципі не підготовлені давати відповіді на такі питання. Саме задля безпеки ми маємо чітко усвідомлювати нашу роль у сексуальній освіті наших дітей.

— Хто має говорити з дитиною про секс? Мама чи тато?

Мені здається що це не про стать, не про гендер, це питання про те, з ким у дитини ближчі стосунки, тобто з ким сформована більше довіра.

Якщо говорити про практику, то як правило, за це питання в більшості відповідає мама. Хоча, чи може мама говорити з сином про такі аспекти? Може. Чи може тато говорити з дочкою? Так. Тут немає табу гендерного. Ні, це питання довіри.

— Що робити, якщо дитина не хоче про це говорити? Це якийсь тривожний дзвіночок чи просто дитина ще не готова?

Це не тривожний дзвіночок, або не завжди тривожний дзвіночок. І це не завжди про неготовність дитини про це говорити. Але це завжди про те, що потрібно сформувати довірчий стосунок перед тим, як це говорити.

Іноді діти справді можуть почуватися незручно і соромно коли з батьками говорить про якісь речі, які пов'язані з сексуальними аспектами. Що ми рекомендуємо — не робити це примусом, навпаки вибрати якийсь такий досить легший момент в якому ми можемо дивитися разом фільм з дитиною. В якому, наприклад, могли б бути підняті такі теми, на які б хотілося поговорити.

Скажу за себе. В мене, наприклад, двоє синочків один ще в садку, а другий — уже п'ятикласник. Йому теж спочатку було соромно, незручно. Я йому кажу: та ну, чому ти маєш соромитися? Це ж те саме, що говорити про руку, ногу, так само і все решта це теж частини твого тіла. Не треба цього слова боятися, шарітися, наприклад.

У зв'язку з повномасштабною війною багато хто повиїжджав і стикнулися з сексуальною освітою за кордоном. І от одна із моїх підписниць, яка живе в Німеччині, пише, що дітей в 12-13 років у школі вчать одягати презерватив на банан, а хлопцям розповідають про критичні дні.

Якщо ми говоримо вже про досвід інших країн, то такими передовими досвідами вважається навіть не Німеччина, а країни Північної Європи, Норвегія, Швеція. Особливо — Нідерланди, які очолюють рейтинг країн, в яких найменша кількість сексуального насильства і в яких найменша кількість ранніх вагітностей.

— Які міфи про сексуальну освіту побутують у суспільстві?

Один з міфів, що сексуальна освіта це лише про секс. Але це абсолютно не лише про секс, а дуже широке поняття. Другий міф який досі побутує, що сексуальна освіта потрібна для старшого підліткового віку, тобто 10-11 клас. Ми вже з вами говорили, що важливо, щоб все починалося з дошкільного віку.

Третій міф, який побутує, це те, що сексуальна освіта це, ніби, якесь розбещення. Тут накладається звісно ще культурний аспект, ми зараз бачимо це — дуже часто в деяких містах забороняють певні книжки читати і так далі.

— Ви казали, що суспільство є інструментом впливу на те, що в нас відбувається. Яким чином ми можемо вплинути на просування сексуальної освіти?

У нас в країні тема сексуальної освіти досі залишається табу. В Україні все-таки багато людей виховані в консервативному середовищі, де тема сексуальності, тема про тіло загалом була достатньо закритою і вважалася непристойною.

Тому, мені здається, поки не прийде певна зміна поколінь, ми будемо мати ці моменти. Ми можемо перестати робити з цього табу, ми можемо більше вчитися, більше вкладатися у власну просвіту. Коли ми це робимо, то стаємо більш відкриті до обговорення таких тем.

— Що робити батькам підлітків, які розуміють, що втратили час для розмови з дитиною на цю тему, як їм діяти?

Ніколи не пізно. Насправді ніколи не пізно вчитися новому і ніколи не грішно вчитися новому. Тому, якщо вже ми маємо підлітка, то ми говоримо про те, що підліток дуже любить правду. І коли мама або тато чесно визнає, що я не була готова з тобою говорити, я не говорила з тобою, бо ця тема для мене самої є непізнаною, то чому б нам не вивчати цю тему разом?

Я б точно побажала батькам підлітків бути відкритими, створювати атмосферу довіри, бути чесними зі своїми дітьми і визнавати свій брак досвіду. Я дуже хочу, щоб наше суспільство з кожним днем, попри війну, ставало на шлях більш обізнаності. І тоді, в майбутньому, нам є місце в рейтингу передових країн.

Читайте також: 

• Лідерка студентського руху, поетка та патріотка: історія студентки з Рожищенського коледжу
• Безприватний туалет і алкогольні застілля: реалії життя дітей у скандальній спецшколі на Тернопільщині