Разом з коханою загинув у страшній ДТП на Різдво: захиснику з Волині назавжди 23 роки

Спогади про захисника пише Шацька громада.

Іван Цевух народився 21 травня 2001 року в селі Піща. Навчаючись у місцевій школі, проявив себе як сумлінний учень, активіст, спортсмен. Взірцем для наслідування для сина був його батько-військовослужбовець. Іван мріяв навчатися в Одеській військовій академії, проте з першої спроби вступити до вишу не вдалося. Натомість пішов навчатися до Львівського військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після розподілення потрапив на службу у 14 ОМБр. Майже пів року боронив східні кордони України, зокрема ніс службу в м. Сіверськодонецьк.

Іван Цевух не втрачав надії здійснити свою мрію про навчання в Одесі, і після повернення додому з зони проведення ООС таки вступив до Одеської військової академії на факультет підготовки спеціалістів військової розвідки.

Дисциплінований, відповідальний, вірний своєму обов’язку й присязі, Іван добре навчався, умів швидко орієнтуватися в складних ситуаціях і приймати правильні рішення. В будь-який момент був готовий знову стати на захист свого народу та країни. Він так і вчинив, коли 24 лютого 2022 року росія розпочала війну проти України.

На початку повномасштабного вторгнення наш земляк отримав завдання охороняти узбережжя моря на Одещині, потім – на Миколаївщині, виявляти та знищувати ДРГ, не допускати висадки морського десанту. Умови служби були складні, проте Іван з побратимами чітко виконував накази командування. Був вражений деякими моментами спілкування з місцевими жителями, після одного з яких зателефонував до мами і сказав: «Мамо, якщо до вас прийде солдат і попросить їсти, погодуйте його».

Після виведення з зони виконання завдань Іван Цевух продовжив навчання в академії. Його поважали в виші, пишалися ним, ставили в приклад іншим. Іван був найкращим студентом у групі. Він багато читав, цікавився військовою історією, видатними військовими діячами. Авторитетом для нього був Валерій Залужний. Свого часу Іван Цевух проходив військове навчання у Франції, де поглиблював знання, вдосконалював військові навички, переймав бойовий досвід іноземних військовослужбовців. Мав чимало грамот, подяк, був нагороджений відзнакою «За службу державі».

«Сучасний розвідник повинен бути розумним, дисциплінованим, спокійним, врівноваженим, ініціативним; вміти знаходити вихід з будь-якої ситуації, швидко приймати рішення», – писав молодший сержант Іван Цевух у своєму записнику, який тепер зберігають його батьки в пам'ять про сина. Через 15-20 років він бачив себе кадровим офіцером з великим управлінським та бойовим досвідом. Хотів стати учасником миротворчих місій в іноземних державах. Мріяв про сім’ю, власний будинок. Вірив, що війна закінчиться перемогою України і поверненням всіх окупованих ворогом територій.

Активний, енергійний, невгамовний – Іван дуже поспішав жити, мав багато планів, все хотів охопити, скрізь встигнути. Його великим коханням була дівчина Катерина з Піщі. Щоб бути поруч з коханим, вона навіть перевелася на навчання в Одесу з іншого міста. Закохані хотіли одружитися, планували спільне майбутнє…

На жаль, цьому не суджено було збутися. 25 грудня 2024 року страшна дорожня аварія на Вінничині забрала життя обох молодих людей… Жителі громади на колінах, зі сльозами в очах зустрічали і прощалися з загиблими, які назавжди в їхніх серцях залишаться молодими, щасливими й усміхненими.

Захисника Івана Цевуха поховали з військовими почестями на кладовищі села Піща. Світла та вічна пам'ять мужньому воїну Івану Цевуху, герою-патріоту, який любив свою державу і самовіддано її боронив.

Читайте також:

• Життя, віддане країні та побратимству: історія Дмитра Аршуліка, який поліг на полі бою, пройшовши майже всі гарячі точки фронту
• Казали: «Ваш син загинув як Герой», а серце рвалося, бо мені шкода свою дитину: воїн з Волині кілька днів не дожив до 33-річчя
• Воїн з Волині врятував побратимів на фронті, та помер під час відпустки вдома