«Поцілував маленьку донечку і пішов на війну»: Герой з Волині помер від поранень, отриманих на Донеччині

Про нього пишуть на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини». 

Він був первістком у батьків. Зростав допитливим, цікавим хлопчиком. Змалку прислуговував у місцевому храмі паламарем. А ще тягнувся до різних наук. Тож не дивно, що і Лахвичівську дев’ятирічку, і згодом Люб’язівську середню школу закінчив  на найвищі оцінки. А за результатами ЗНО пройшов на державну форму у всі виші, куди тільки подавав документи. Вибрав столичний університет, де вивчився на факультеті міжнародної економіки. «Отаким він був у нас… Йому легко давалися точні науки. Тому й роботу знайшов хорошу, цінували його колеги…» –  із болем у голосі каже батько Героя Микола Макарович.

Проживав Роман із дружиною Настею і трирічною донечкою Владиславкою у Києві. Звідти й привіз сім’ю у батьківську хату, коли розпочалася Велика війна. Бо ж у Києві тоді було дуже небезпечно. Сам працював дистанційно. Тоді і викликали його вперше у військкомат.

«Він пройшов медкомісію. І йому сказали чекати виклику. А вже через рік, 6 січня 2023 року, коли Роман приїхав до нас на Різдво, йому вручили бойову повістку», – пригадує Микола Хрупчик.

25 січня лахвичанин попрощався з рідними, поцілував маленьку донечку, спакував речі, закинув рюкзак на плечі і… пішов на війну. Місяць побув на одному з полігонів, а тоді його направили в Одеську військову академію.

«І тільки закінчив навчання, як його відправили на Торецьк. Потім була Сумщина. А в березні цього року – Лиман. Спочатку він служив у 37 окремому стрілецькому батальйоні, був командиром взводу. А вже на Лиманському напрямку, то був із побратимами прикомандирований до 95 окремої десантно-штурмової бригади», – називає місця, де служив син, батько Героя.

Де б не був захисник, він користувався авторитетом і шаною у побратимів, виконував усі поставлені завдання. За це й удостоївся медалі Президента «За оборону України». А ще отримав відзнаку 95 ОДШБ.

Того страшного надвечора 27 березня клятий осколок в’ївся у тіло бійця. Відтоді почалася тяжка боротьба за життя Романа. Спочатку в Дніпрі, потім гелікоптером його доставили до столиці: в госпіталь, в Інститут Шалімова. Понад двадцять днів лікарі намагалися врятувати мужнього воїна. Його здорове серце билося, він навіть планував, як після реабілітації знову повернеться у стрій. Але… 19 квітня о 17:25 лікарі зафіксували його смерть.

Поховали воїна у Лахвичах.

Читайте також:

• Планував одружитися з коханою дівчиною: захиснику з Волині навіки 30
• Залишились троє дітей та дружина з інвалідністю: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду