Написав рідним «Я вас усіх дуже люблю» і більше не вийшов на зв'язок: Герою з Волині назавжди 23 роки

Народився 24 жовтня 1999 року. Ріс у родині сільських трударів, де окрім нього виховували ще двоє дітей. Змалечку допомагав батькам, які тяжко працювали в полі. Ніколи не цурався будь-якої роботи. Вступив в перший клас загальноосвітньої школи I-III ступенів села Мала Глуша 1 вересня 2006 року. Здобув базову середню освіту в 2015 році. Навчався на середній та достатній рівні. За згадкою вчителів та однокласників, в школі був усміхненим, добрим, щирим, відвертим, фізично добре розвиненим, брав посильну участь у роботі класу. Любив уроки фізкультури, трудового навчання, образотворчого мистецтва. Історію Героя розповіли на сайті громади.

Після закінчення 9 класу продовжив навчання у Камінь-Каширському вищому професійному училищі, здобув професію маляра-штукатура.

Опісля перебував на військовій службі з 25 квітня 2019 по 8 жовтня 2020 року. Якийсь час працював у Києві охоронцем. Далі почав їздити на будівельні роботи в Польщу. Там перебував і в період, коли почалася повномасштабна війна. Через кілька днів Василь був вже у Камінь-Каширському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Був призваний до війська 5 червня 2022 року і не вагаючись відразу пішов боронити Україну. Служив в 93-тій механізованій бригаді «Холодний Яр» навідником механізованого взводу, гордо носив позивний «Вуйко». Від початку червня перебував у найгарячіших фронтових точках, зокрема, під Бахмутом. Він був сильним, відважним, рішучим воїном. Неодноразово рятував з-під куль своїх побратимів, але на жаль, не врятував своє життя.

Захисник старався бути на позитиві, заспокоював рідних, ніколи не жалівся, що йому важко. Постійно казав: «Якщо не я, то хто?». Побратими завжди гарно відгукувались про воїна, розповідали про його безстрашні вчинки. За весь час служби не був у відпустці. 

Василь Росинчук мріяв швидше добудовували нову хату, бо хотів одружитися, мав дівчину. Востаннє з рідними захисник поспілкувався 16 листопада, навіть вдалося увімкнутися на відео. А після розмови надіслав їм у месенджер «Я вас усіх дуже люблю». Далі три тижні не виходив на зв'язок. Тож почали бити на сполох, що щось трапилось. Як згодом з’ясувала родина, Василь загинув 29 листопада 2022 року внаслідок вогневого поранення несумісного з життям під час виконання бойового завдання в районі Бахмутське Донецької області.

Був відзначений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Читайте також:

• Пішов у перший бойовий вихід і більше не повернувся: Героя з Волині майже через 2 роки після загибелі поховали на рідній Волині
• Війна забрала життя наймолодшого із трьох братів-воїнів: Герой з Волині загинув під час першого бойового виходу
• За день до загибелі пообіцяв, що приїде у відпустку на мамин ювілей, але повернувся «на щиті»: спогади про 33-річного Героя з Волині