Секрет енергії в роботі та музиці: 80-річний фермер із Волині тримає бики, корови, керує трактором і грає на гармошці

А ще як візьме до рук гармошку, бубна або скрипку, то ноги так і просяться до танцю! І в мене, і в нього. Байдуже, що музиканту вже 81-й рік. Душею він – наче у 20. Та й на здоров’я не жаліється. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Грати на весіллях почав із трирічного віку

«Я народився у Щитині. То за пару кілометрів од Білорусі, – розповідає Феодосій Якович. – У сім’ї нас було восьмеро дітей. Двоє старших братів уміли на скрипці грати. А колись же музиканти – то перші люди на селі! Де би що не було: хрестини, весілля, вечорниці – завжди їх кликали. Я ще малий був, три роки всього мав, як мене почали ті двоє братів із собою водити. Вони – на скрипці, а я в бубон б’ю (по-нашому – в решітку). Вже, бувало, так замучуся, спати хочу, а мені цукерку тицьнуть – і знову граю»

Коли у 17 років Феодосій Кацевич поїхав на сезон, то першим ділом купив собі гармошку. І не губну. А справжню – з міхами.

«Я так хотів її, шо ну! – згадує чоловік. – Потім як тільки де гроші підзаробляв, то купляв собі все нові і нові інструменти. Навіть до москви спеціально їздив! Дівок мав – на все село! Та що там – на всю округу!!! Бо куди не їхав – чи в гості, чи на сезон (заробітки тобто) – всюди брав із собою гармошку. Сяду в поїзді вагона, як заграю – то всі люди біля мене збираються. Не раз пригостять і випивкою, і закускою. Все, «як положено». А на скількох весіллях відіграв – то біда його знає! Мене ж і по сусідніх селах кликали, і по білоруських, навіть у Харкові виступав!»

Дотепер у Феодосія Яковича, який мешкає нині в селі Велика Глуша Камінь-Каширського р-ну Волині, чотири гармошки, скрипка, бубон. І хоча на весіллях переважно «естрада» грає, але й за щитинського музиканта люди не забувають. Особливо модно стало запрошувати скрипаля на розпис молодят, аби під час церемонії виконував романтичні мелодії.

«О-о-о, я би вдень і вночі грав! – сміється Феодосій Кацевич. – Не їв би і не пив би, так музику люблю...»

За своє життя здав до 200 биків

Але не менше, ніж музику, любить чоловік працювати. Все життя він трудиться не покладаючи рук. Колись, іще як колгоспи не розвалилися, працював шофером років 25. Потім за власне господарство взявся: розводив биків, корів, гусей.

«Я за свій вік биків із 200 здав! А корів – то й не перерахую, – не без гордості каже чоловік. – У червні мені 80 стукнуло. В таких літах уже ніхто з моїх ровесників нічого не робить. А я, слава Богу, пораюся помаленьку. Маю трактора Т-25. Тримаю дві корови, два бики, три гектари поля. Навіть десять вуликів маю! Тільки біда – ніхто меду не купляє. Хоча він у мене «чесний» – усенький натурпродукт. Кому треба – продаю по 125 гривень за пів літра».

Аби всьому господарству давати раду, Феодосій Кацевич береться до роботи о шостій ранку. Потім весь день крутиться як білка в колесі. Навіть мобілку в хаті лишає, щоб не відволікатися на телефонні балачки. А ввечері працює, залежно від пори року. Зараз, коли рано темніє, може і заграти в хаті. Дуже любить умикати флешку й на екрані телевізора переглядати записи з виступів народних музикантів або слухати спів своєї дружини, Домни Михайлівни. А коли літо, то 80-річний господар, буває, порається і до першої, і до другої ночі.

«Зараз мало таких хазяїв, як я. Вже послєдні корови свого віку доживають. Та й люди стали ліниві. Буде за чаєм жити – а не хоче робити! – емоційно зауважує чоловік. – Може, то ще гени в людей такі. Бо мої діти вдалися роботящі. Старший, Коля, і дочка Рая – то так собі хазяї, а от молодший, Руслан, – на всеньке село господар! Весь у свого батька!»

Оксана Бубенщикова

Читайте також:

• Вражає своєю привітністю, мудрістю і життєрадісністю: довгожитель з Волині відзначив 103-річчя
• Заслуговує особливої шани та поваги: на Волині привітали найстарішу жительку села