Шиють брендові сорочки для Європи: підприємство із Краматорська більше року успішно працює на Волині

Про це пише газета Волинь 

Керівники кажуть, що все вирішувалося оперативно завдяки насамперед голові Турійської територіальної громади Олексію Безсмертному. Тому без зволікань змогли запустити виробництво.

Рішення переїхати в більш безпечне місце підтримали тамтешні працівники, частина з яких теж прибула сюди. Як влада, так і місцеві мешканці пішли їм назустріч, допомогли знайти житло, в усьому підтримували.

Колектив доукомплектували із жителів Турійської громади. Зараз тут трудиться пів сотні людей, переважно жінки, хоча посади механіка, електрика та інші технічні займають чоловіки.

Від Краматорська до кордону з Польщею більше 1500 кілометрів, а з Турійська Ковельського району, де наразі розташоване підприємство, усього близько 60 кілометрів.

Колектив шиє сорочки та блузки на експорт. Успішно стартували. Відправили першу партію своїх виробів і чекали на результати, які були схвалені замовниками. Тому зараз проблем зі збутом немає, а основні клієнти краматорців і турійчан – Литва, Польща. Та й переїзд саме на Волинь значно зменшив витрати на доставку товару до замовника. Від Краматорська до кордону з Польщею більше 1500 кілометрів, а з Турійська Ковельського району, де наразі розташоване підприємство, – усього близько 60 кілометрів.

Краматорці дуже гордяться своїм підприємством, яке має майже столітню історію – засноване 1936 року. Наприкінці 1990-х – на початку 2000-х на ньому трудилося близько півтори тисячі людей. 85% продукції виготовляли на експорт, співпрацювали з відомим брендом «Воронін».

Початок війни в 2014-му, ковід, повномасштабна агресія росіян негативно вплинули на діяльність фабрики. Кількість працівників значно зменшилася – майже вдесятеро. Та, попри це, вона й далі працювала на експорт, її якісна продукція користувалася попитом за кордоном.

Коли заговорили про складнощі, з якими доводиться стикатися, у відповідь від керівниці цеху Ольги Гнатюк почула: «Про це навіть не варто згадувати. Слава Богу за все! Аби не гірше».

З радістю повідомили про те, що в Турійську їм вдалося, окрім основного, швейного цеху, зробити цех упаковки, планується розкрійний. Усе залежатиме від наявності коштів. Словом, підприємство набирає перспективних обрисів. Хоча обсяги того, що робили до війни, складно наздогнати навіть при найбільшому бажанні.

Масштаби роботи після евакуації суттєво зменшилися: якщо раніше з конвеєра сходило 20 тисяч виробів на місяць, то тепер – лише 5 тисяч. Тому, аби виконувати весь пакет замовлень товару, керівники все ж таки мають намір повернутися у Краматорськ. Мовляв, мають на місці велике підвальне приміщення, яке облаштують.

Але на Волині згортати виробництво не збираються. Залишиться філіал, де вже сформувалася дружна, надійна команда професіоналів. Адже, незважаючи на війну, бізнес повинен працювати. Тил має бути міцним, вносити свою вагому частку в нашу майбутню Перемогу, яку ми постійно наближаємо.

Читайте також: 

• Війна зруйнувала все: окупація, страх та невідомість змусили уродженку Херсонщини тікати на Волинь
• Переселенка з Донеччини здобуває на Волині третю вищу освіту
• «Мій чоловік воював проти росіян, а я з дітьми жила в страху серед колаборантів», - переселенка на Волині