Спогади про Героя з Волині: Іван Мельник

29 квітня 2024 року на Донеччині героїчно загинув житель села Велика Глуша Камінь-Каширського району, солдат, 100 окремої механізованої бригади Іван Юрійович Мельник.

Герою було лише 28 років. Спогади про захисника написали на сайті Камінь-Каширської громади.

6 липня 1995 року у мальовничому селі Велика Глуша, в родині Мельників – Валентини Василівни та Юрія Михайловича народився син. І назвали його Іван, а мама лагідно називала сина – Іванко.

З 2001 року по 2012 рік навчався у місцевій школі. В школі відзначився, як врівноважений, турботливий, чуйний, щедрий та працьовитий учень. Після закінчення школи вступив до Маневицького професійного ліцею, де з 01 вересня 2012 року по 17 січня 2014 року здобував професію машиніста крана автомобільного, слюсаря-ремонтника, водія автотранспортних засобів.

Після закінчення ліцею Іван їздив на сезонні роботи. На сезоні якраз був, коли викликали до військкомату для проходження строкової служби. Батьки гордилися сином – солдатом Національної гвардії України. Строкову службу проходив під Києвом з 24 листопада 2015 року по 18 травня 2017 року, був водієм БТРа.

А потім знову на Івана Мельника чекала проста селянська праця та тяжкі сезонні дороги. Мама розповідала: «Він усе вмів робити по господарству. Старався завжди допомагати нам, всьому давав лад. Тож і на сезонах теж не байдикував. Кожну копійку складав».

Там, у закордонні, великоглушанець зустрів свою долю – гірківчанку Оксану. Привіз її до батьків, аби благословили. Уже разом закохані їздили на сезони, тяжко трудилися. А 18 листопада 2019 року Іван із Оксаною стали на весільний рушник. І невдовзі самотужки змогли купити квартиру в Луцьку. Там проживали, Іван працював водієм на одній із фірм. А 1 серпня 2021 року Бог послав молодій сім’ї красунечку-донечку — Міланку. Тато тішився своєю кровинкою, радів її першим крокам і першим словам.

Але 24 лютого 2022 року змінило життя молодої сім’ї, як і багатьох інших родин. Страшна війна прийшла на українську землю. Як тільки прийшло повідомлення з’явитися у військкомат, молодий чоловік завіз дружину та доньку до батьків у Велику Глушу, а сам пішов захищати рідну землю.

Військовий однострій Іван одягнув на другий день повномасштабного вторгнення росії.

«Я ж сама його завезла до військкомату. Я – свого сина, а сестра – свого. Як же хотіла, щоб він не йшов, щоб був удома! Але знала: не буде по-моєму. Він однаково піде, бо інакше просто не може…» – зболеним голосом каже мама Івана, пригадуючи ті події.

На початку разом із побратимами Іван Мельник укріпляв кордони нашої країни на Волині, проходив військово-тактичні навчання та виходив на чергування задля захисту нашої держави. А з початку квітня 2023 року перебував на Донеччині, у самому пеклі війни. Під час проходження військової служби отримав нагороду “За Оборону рідного краю”, а також статус учасника бойових дій “Ветеран війни”.

Мінометник Іван разом із побратимами добряче давав прикурити ворогу – і коли був на Луганщині, й коли передислокувався з бригадою на Донеччину. Всі, хто знав Івана, говорять про нього, як про відповідальну та чесну людину, на яку можна було покластись у будь-якій ситуації. За словами його побратимів, він сумлінно та майстерно виконував поставленні завдання, користувався повагою, авторитетом та не мав настрашки перед ворогом.

Загинув відважний воїн 29 квітня 2024 року внаслідок отриманих смертельних поранень, несумісних із життям в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області під час виконання бойового завдання. Російський ворог підступно підкрався до позицій, де перебував Іван з побратимами. Він героїчно віддав своє життя, прикриваючи своїх побратимів.

Поховали воїна у його рідному селі Велика Глуша.

Вічна пам’ять і Слава Герою!

Читайте також: