Справедливість була його життєвим принципом: історія загиблого Героя Юрія Мисана з Волині

Про життя та подвиги Юрія Мисана пише газета «Слово правди».

Мабуть, жодна життєва ситуація так яскраво не проявляє «хто є хто», як війна. Нерідко звичайна, здавалося б, проста людина, яка ніби нічим не виділяється серед інших, виявляється справжнім героєм, патріотом, хоробрим і мужнім воїном, на яких тримається Україна. Таким був Юрій Мисан...

Він народився 25 липня 1969 року в селі Чорників нашого району. Згодом родина переїхала і оселилась у Володимирі, де хлопчина пішов навчатися до тодішньої середньої школи № 4, а пізніше перейшов до школи № 2, нині ліцею № 2 Володимирської міської ради).

– Справедливість – це основа життєвих цінностей сина. Він з дитинства мріяв розслідувати, викривати злочинців, доводити їхню провину і притягати до кримінальної відповідальності, захищати державу і людей. Юрій впевнено йшов до своєї мети: добре навчався і багато читав. Читав класику, історичну і пригодницьку літературу. З книгою не розлучався, – пригадує мама Людмила Петрівна. 

Після закінчення школи подав документи в омріяний заклад, але не вистачило балів. І щоб не втрачати час, вступив на навчання до місцевого профтехучилища № 23 за професією майстер сільського будівництва.

У 1987 році Юрія Мисана призвали на строкову службу, яку проходив у Старичеві на Львівщині. Після звільнення в запас парубок вступив до Львівського інституту внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ, отримав спеціальність «правоохоронна діяльність».

З 1996 року Юрій Мисан сходинка за сходинкою будував свою міліцейську кар’єру: працював помічником дільничного, дільничним, старшим дільничним Володимир-Волинського міського відділу внутрішніх справ. Він завжди був прямолінійною людиною, ніколи не боявся висловити свою думку, навіть якщо вона розходилась з думкою інших, користувався неабияким авторитетом, бо завжди залишався справедливим, чесним і принциповим.

«Юрій Степанович – добрий, веселий, завжди привітний, це просто Людина з великої букви. Щоб не сталося – він перший приходив на допомогу», – поділилися спогадами колеги.

Уже у вересні 2009 року Юрій Мисан звільнився з органів внутрішніх справ за вислугою років. Та просто нічого не робити він не міг, тому через деякий час вже працював охоронцем у місцевому магазині «Ломбард», а пізніше – у супермаркеті «Сіті».

У вільний час любив літню риболовлю. Він тоді відпочивав, перезавантажувався, приводив до ладу думки, насолоджувався тишею і спокоєм.

З майбутньою дружиною Іриною познайомився у 2007 році. Вони почали зустрічатися, одружилися. У шлюбі народилася донечка. У Юрія це був другий шлюб. Є дочка від першого шлюбу. 

– Коли зустріла Юрія, відразу зрозуміла – це саме той чоловік, якого я собі уявляла, про якого мріяла. Він був серйозним, порядним, працьовитим – приклад справжнього чоловіка. Відчувала, що це саме та людина, яку чекала все життя. Була впевнена, що знайду з ним сімейне щастя. І не помилилась, – розповіла дружина Ірина Мисан.

Наступного дня після повномаштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Юрій Мисан загітував свого кума і вони разом пішли до військкомату. Обох зарахували у 55-й окремий батальйон 100-ї окремої бригади територіальної оборони. Через декілька днів вони вже були під білоруським кордоном. Бійці почали облаштовувати укріплення: бліндажі, окопи та вогневі точки, систему мінно-вибухових загороджень, щоб перешкодити наступальним діям російських військових на півночі Волині. Разом із прикордонниками тероборонівці цілодобово патрулювали ліс. Тоді їх часто відпускали на 2-3 дні додому.

30 березня 2023 року 55-й батальйон 100-ї ОМБр відправили у седище Ямпіль Краматорського району Донецької області, а потім – у село Білогорівку Сєвєродонецького району Луганської. Юрій Мисан, на позивний «Майор», був головним сержантом другого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини А7064.

– Чоловік дзвонив часто, надсилав повідомлення, іноді – світлини, розповідав про стареньких людей, які живуть у зруйнованих хатах, де порослі бур’яном паркани й подвір’я, а ще про те, як наші військові ділилися з ними харчами, водою і ліками. Коли Юрій вперше приїхав у відпустку зі Сходу, то я відразу помітила, що він там дуже змінився: став мужніший, сильніший, жорсткіший у висловлюваннях.

Якщо могла раніше йому заперечити, щось сказати проти, то зараз цього вже не робила. Змінилося його ставлення до життя, цінності… Розумію, що не можна не змінитися, коли ти вже два роки ночуєш в окопі, мало їси, коли по тобі б’ють зі всього, що тільки можна, – пригадує дружина Ірина.

Зі Сходу наш захисник двічі приїздив у відпустку: відсипався, насолоджувався тишею, читав, багато часу проводив із донечкою, допомагав дружині.

Юрія Мисана нагородили відзнакою командира оперативно-тактичного угрупування «Лиман» «Знак Доблесть» у вересні 2023 року і почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» у грудні цього ж року.

Життя захисника обірвалось о 8-й годині ранку 4 березня 2024 року внаслідок мінно-вибухової травми в населеному пункті Білогорівка Луганської області. Поховали Героя 9 березня з усіма військовими почестями на Алеї Героїв Федорівського кладовища.

Рішенням Володимирської міської ради загиблий Герой нагороджений відзнакою «Почесний громадянин» (посмертно) і його портрет розміщений на Алеї Слави міста Володимира. У бібліотеці школи, де навчався наш Герой, оформлений альбом і стенд пам’яті.

Війна страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані й спалені села та міста, ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну – життя. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо.

Читайте також:

• Присвятив Україні два роки і сім місяців свого життя: старший лейтенант з Волині Руслан Жерж загинув від вибухової травми
• «Із серпня на фронті почалося справжнє пекло»: спогади сержанта з Волині, який тримав оборону на Запорізькому напрямку
• Загинув у страшній ДТП: сержанту Нацгвардії з Волині навіки 22 роки