Повернувся з Польщі, щоб воювати: історія волинянина, який став незамінним на фронті
Василь родом із мальовничого волинського села Воєгоща. Він запросто міг стати відомим музикантом і збирати стадіони прихильників, адже свого часу закінчив культурно-освітнє училище міста Луцька (нині Луцьке училище культури), але доля вирішила інакше…
Історію бійця розповіли у бригаді.
«На гітарі грав, на баяні, на клавішних доводилося грати на весіллях. Після училища потрапив на строкову службу в армію. Після демобілізації поїхав на заробітки і музичну кар’єру закинув», – пригадує Василь.
В цивільному житті, як каже наш герой, ким він тільки не працював: столяром, зварником, будівельником. Василь навіть не підозрював, що через багато років цей досвід врятує життя йому та побратимам.
Повномасштабне вторгнення застало нашого героя в Польщі, звідки він, не вагаючись, повернувся на Батьківщину.
«Декілька місяців шукав підрозділ, аж поки не почув від знайомих, що набирають до тероборони. Підрозділ, в якому я починав службу, складався в основному з молодих хлопців. Я ж був одним із найстарших, тому так і прижилися позивні: «Дядя», або «Дядя Вася», – розповідає боєць.
До протитанковго взводу 51 батальону ТрО (нині 1 механізований батальйон 100 омбр) Василь прийшов зі своєю автівкою – бусом Iveco.
«Машину ми використовували для поїздок на полігон і перевезення матеріалів для будівництва інженерних загороджень, а незадовго до виїзду нашого підрозділу на Схід – сільська рада передала нам позашляховик», – пригадує «Дядя Вася».
У 2023-му та 2024-му роках Василь, будучи піхотинцем, виконував бойові завдання на Лиманському та Покровському напрямках. Згодом, враховуючи професійні навички та досвід, «Дяді Васі» доручили інший вектор роботи.
«Виходити на позиції я вже фізично не міг, а в ремонтному підрозділі займаюся тим, чим умію і роблю те, що подобається. Ми з побратимами повертаємо в стрій пошкоджену техніку, адже від того, як зробимо машину – залежить життя наших хлопців на передовій», – стверджує чоловік.
Попри всі труднощі та втому, Василь залишається сповненим надії, адже на Волині його чекають рідні, з якими він прагне розділити радість майбутньої Перемогу.
Читайте також:
- Від піхотинця до оператора дронів: історія волинянина, який після поранення повернувся на фронт
- Навіки 21: історія молодого Героя з Волині, який помер від важких поранень через скид з ворожого дрона
- П’ять діб у лісі без їжі та води: історія бійця «Сталевої Сотки», який вижив там, де, здавалось, неможливо
Будь в курсі усіх новин
