Від піхотинця до оператора дронів: історія волинянина, який після поранення повернувся на фронт

Свій бойовий шлях старший солдат розпочав у піхоті, згодом опанував саперну справу, а нині служить навідником-оператором безпілотних авіаційних комплексів, розповідають у Держприкордонслужбі. 

«Я не просто керую дронами, а й сам їх збираю, готую до вильотів та споряджаю боєприпасами. Практично кожен наш виліт завершується ураженням ворожої цілі», – ділиться прикордонник.

За плечами захисника вже дві важкі бойові ротації. Перша у складі Луганського прикордонного загону тривала дев’ять місяців. Тоді підрозділ виконував завдання на найгарячіших напрямках: поблизу Борової, на куп’янському та лиманському напрямках, зокрема й у Серебрянському лісі. Саме там Володимир отримав поранення.

Однак це його не зупинило. Після реабілітації прикордонник приєднався до бойового підрозділу Волинського прикордонного загону та в його складі вирушив у другу ротацію на Харківщину.

Військовий згадує, що на фронті доводилося виконувати різні завдання, часто під щільними обстрілами. Одним із моментів, які найбільше закарбувалися в пам’яті, стала допомога побратимам із Національної гвардії під час ворожого штурму, коли «Дубік» разом із товаришем допомагав евакуйовувати поранених і загиблих бійців.

Сьогодні ж його головна зброя в небі – це FPV-дрони та «Вампіри». Однією з найуспішніших операцій Володимир називає знищення великого складу боєприпасів окупантів на лиманському напрямку.

«Ми вирахували хату і сарай, куди ворог звозив БК. Чекали дві доби, поки вони закінчать підвозити. А потім прилетіли «Вампіром». Бабахнуло так добре, що наш дрон у повітрі набік нахилило від вибухової хвилі. Знищили тоді все», – розповідає оператор безпілотного літального апарата.

Також серед жирних цілей підрозділу – скупчення живої сили противника, ворожі антени та техніка.

Прикордонник переконаний, що сучасна війна потребує максимальної професійності, а за дронарами – майбутнє. Тим, хто ще вагається щодо долучення до Сил оборони України, військовослужбовець дає пораду: «Потрібно йти і захищати своє. Тим, хто долучається, бажаю потрапляти на посади близькі по духу, а ще, звичайно, йти в дронщики, на FPV. Ми всього навчимо. Кожен наш бойовий вихід вдалий завдяки попередньому навчанню та постійній підготовці».

Читайте також: 

• «Раніше рідні хвилювалися за одного, тепер - за двох»: історія батька і сина з Волині, які разом боронять Україну
• Має право звільнитися, але залишається на фронті: історія багатодітного батька з Волині
• Без офіційного позивного, але з великою мрією: історія артилериста 100-ї бригади Михайла Проня