Студент з Донеччини передав музею у Луцьку три мішки вишитих речей

Нині усі речі досліджують на автентичність, розповіла Суспільному етнографиня Людмила Мірошниченко-Гусак.

Третьокурсник факультету політології волинського університету каже: речі його родина знайшла у будинку, який придбала в містечку Бахмач на Чернігівщині. Туди через війну він з батьками і двома меншими братами виїхали 2022-го з села Темрюк, що за 53 кілометри від Маріуполя.

"Ці речі у більшості лежали у шафах, дуже усе гарно було разом складено. Я вирішив, що краще, це все передати в музей, — говорить Сергій Рожков. — Подібного у світі ніде не знайти, тільки українці можуть подбати про свою українську культуру, більш ніхто".

Зі слів Людмили Мірошниченко-Гусак, усього студент передав музею 43 вишитих предмети інтер’єрного призначення та різноманітний посуд.

Зараз музейники вивчають і описують кожну річ, більшість належить до другої половини 20 століття. Найстаріше серед переданого — простирадло, виготовлене орієнтовно у першій половині минулого століття з конопляного домотканого полотна.

"Дивує те, що багато з цих рушників є підсинені, вони підкрохмалені. Є ще така вишивка настилуванням, коли робиться спочатку сіточка, а потім по тій сіточці ще вишивається і тут воно зроблене з усієї тканини і дуже делікатно зроблено", — говорить етнографиня оглядаючи передані речі.

Людмила Мірошниченко-Гусак каже: серед предметів є посуд, усе зараз на етапі дослідження. Попередньо, частина посуду було вироблено на Полтавському фарфоровому заводі, який працював із 1965 по 1991 роки.

Як додала етнографиня, після початку повномасштабної війни люди частіше почали приносити давні предмети у музей, але щоб вони поповнили фонди, ці речі повинні мати цінність.

Читайте також: 

• У селищі на Волині відкрили першу майстерню етнопростору
• У Луцьку на 50-метровий флагшток підняли найвищий прапор на Волині
• На фронті бійця з Волині рятувала молитва коханої: історія подружжя військового та викладачки