Священник поховав сина: тіло 22-річного Героя з Волині змогли дістати тільки після деокупації

Рідні та близькі називали його Сашком, народився хлопець в сім'ї настоятеля парафії Пророка Іллі в с. Копачівка Рожищенського деканату (Луцький р-н) Волинської єпархії ПЦУ, - йдеться у сюжеті 12 каналу.

«Сашуня була дуже гарна, щира, добра, світла дитина. Така світилися очі його, такі, як небо», - пригадує знайома Марія.

Будучи малим, Сашко втратив маму. Закінчив Луцький ліцей, вступив у медичний університет, але вчився там недовго - після першого курсу три свої наступні роки вирішив віддати захисту України, підписав контракт із ЗСУ та пішов в АТО. Тоді йому було лишень 18.

«Він дуже рвався на фронт, він дуже хотів. Він казав «я мушу там бути», - пригадує знайома Наталія.

Те ж саме Сашко сказав коли Росія напала на Україну в 2022-му. У збройних силах України лучанин працював оператором безпілотників зводубезпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти. У квітні минулого року зв'язок з ним обірвався. Лише тепер, через більш як півтора роки, Заремби дочекалися звістки про їх Сашка.

«Він встиг зробити багато для того, щоби Україна була вільна і незалежна. Ми довгий період часу надіялися до останнього, шукали в полоні і ця надія була до останнього, що живий, що повернеться додому...», - розповів священник.

Олександр Заремба загинув ще на початку повномасштабної війни 8 квітня у віці 22 років, виконуючи бойове завдання біля села Максимівка Миколаївської області.

Як пише Суспільне, майже дев'ять місяців про нього не було нічого відомо. Територія знаходилася під окупацією Росії, розповіла тітка полеглого воїна Людмила Бірук.

«Вже пройшов три роки АТО, з 18 років пішов служити. Почалась повномасштабна війна, і 26 лютого відразу пішов. Пішов знову служити до своїх хлопців. Він був в розвідці, їх відправили на завдання. Вони пішли і їх накрило. Сповістили, що він зник, пішов на завдання і немає», - сказала жінка.Зі слів волинянки, тіло Олександра дістали після деокупації. Понад рік, аби ідентифікувати його особу, проводили ДНК-експертизи.

«Тоді нам говорили, що він загинув. Їздили в морг, але підтвердження ДНК не було. Оце більше року робили ДНК-підтвердження. Тільки прийшло перед 25 числом і дали дозвіл на поховання. Тато є, він батюшка, править тут в соборі», - сказала Людмила Бірук.

22-річний Олександр був гарним хлопцем і хорошим сином, говорить знайома родини Ксенія. «Він - надія їхня та наставник меншого братика Миколки. Йому буде не вистачати. І нам всім буде не вистачати…», - додала жінка.

Понад півтора року батьки Олександра чекали він нього звістки, сподіваючись, що син живий, розповіла волинянка Мар'яна, яка прийшла підтримати родину полеглого.

«Батьки просили його, щоб він не їхав. Але він сказав, що не кине своїх побратимів. Батьки чекали хоча б звісточки якоїсь. Я його не знала особисто, але вважаю, що під час поховання будь-якого воїна обов’язково мають люди, знають чи не знають, підійти і підтримати родину. Зараз і ми прийшли підтримати», - сказала дівчина.

Поховали Героя Олександра Зарембу на секторі військових поховань у селі Гаразджа під Луцьком.

Читайте також:

• Залишилась кохана з дитям під серцем, яке ніколи не візьме на ручки татусь: Герою з Волині навіки 24 роки
• «Дуже хотів бачити, як росте син»: спогади дружини про загиблого чоловіка – бійця з Волині Дмитра Редчука
• Понад два місяці жінка шукала тіло воїна, ідентифікували за зразками ДНК: історія молодого Героя з Волині