У день поховання мало б виповнитись 52: на Волині попрощались з Героєм Володимиром Котиком

Про це повідомили в Ковельській міській раді.

Володимир Котик народився у Ковелі. Навчався у ЗОШ №11. Обрав дуже мирну спеціальність «Промислове та цивільне будівництво», яку здобув в Українському інституті інженерів водного господарства в м. Рівне. Разом з тим, у ВУЗі закінчив військову кафедру та отримав звання лейтенанта.

Повернувся у рідне місто і працював на заводі ВАТ «Ковельсільмаш». А з 2008 року – в приватних будівельних компаніях Києва.З 2014 року Володимир своє життя присвячує військовій справі. Він був мобілізований у Державну прикордонну службу. Служив на рідній Волині.Ковельчанин був активним учасником Революції Гідності, а свій перший бойовий досвід здобув під час АТО. Він постійно зростав як військовий, підвищував свою кваліфікацію на тренувальних зборах. У грудні 2016 року звільнився у запас в чині капітана.

Коли ж над Україною знову нависла загроза великої війни, Володимир 11 січня 2022 року підписав контракт з 100-ю бригадою територіальної оборони. Він знову пішов боронити наші кордони, нашу країну, нашу свободу і незалежність, кожного з нас.

Зі своєю «Сталевою Соткою» пройшов найгарячіші точки, починаючи з Серебрянського лісу на Лиманському напрямку. Свій останній бій прийняв 18 квітня 2025 року біля населеного пункту Плещіївка на Донеччині, де отримав поранення, несумісні з життям, в результаті артилерійського обстрілу.

«Він був будівельником по життю. Опорою і підтримкою для родини. Чуйним, турботливим сином. Дуже уважним до своїх сестер, їх родин, племінників. А ще - сильним, вольовим командиром, який першим йшов у бій. Володимир - справжній патріот України, людина, яка до останнього дня залишилась вірна своєму обов’язку захисника Вітчизни, яка поклала на вівтар незалежності і майбутнього нашої країни найдорожче – життя», - зазначив міський голова Ігор Чайка під час своєї промови.

Він також висловив щирі співчуття рідним: мамі Ганні Володимирівні, татові Володимиру Григоровичу, сестрам Наталії та Людмилі.

Як тільки з’явилось повідомлення про загибель Володимира, ковельчани, знайомі, рідні почали писати співчуття, згадувати, яким він був.

Оля Возняк - «Вічна пам'ять Вам, хресний. Так ніхто і не отримав на Великдень від вас привітання. Ви завжди вітали першим, Ваші слова були щемливі, пробирали до найглибшого куточка душі. Ви були дуже доброю, щирою, відкритою людиною. Співчуття батькам та всім рідним» .

Ольга Півницька – «Вічна пам'ять Герою! Боляче і сумно. Володимир був дуже добрим, щирим, чуйним. Щирі співчуття рідним».

Олена Возняк - «Україну захищають Герої! Володимир мав чітку позицію і виважену думку у своїх поглядах! Освічений, працьовитий і турботливий до проблем близьких і рідних людей!! Такі люди мають бути і жити! Уклінно дякую за підтримку і захист! Вічна памʼять і Слава!».

Поховали Володимира Котика на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!