У Нововолинській лікарні працює евакуйований з Ірпеня лікар-анестезіолог

Завідувач відділення інтенсивної терапії та анестезіології КНП «Ірпінська ЦМЛ» Данило Костянтинович Лісняк, лікар-анестезіолог з 42-річним досвідом, тепер рятує життя в Нововолинській лікарні. З перших днів війни він лікував поранених, знаходячись в тилу ворога.

Про лікаря-переселенця розповіли у Нововолиській центральній міській лікарні.

«Передмістя Києва Ірпінь - у вогні. Російські орки розстрілюють навіть цивільних людей, які намагаються виїхати з цього пекла», - такі новини ми читали у перші дні війни. Ми читали, а мешканці Ірпіня, Бучі, Ворзеля, Гостомеля - переживали.

«Освободітєлєй» лікувати не хотілося, - говорить лікар і розповідає історію жахливих подій, які пережив.

24 лютого… Лікар-анестезіолог, як і зазвичай, прийшов на роботу, але пробув там три тижні.

«Біля 6-ї години ранку дзвінок: «Почалася війна». Ми й так це зрозуміли, над нами літали літаки. 24 лютого приїхав на роботу і поїхав 12 березня».

Гостомельський аеропорт, де почалася війна, в 3-х кілометрах від Ірпінської лікарні. З першого дня поступали поранені. Окупанти пішли трасою Київ-Ковель-Ягодин і на третій день були в Бучі. В Ірпінь вже дістатися було неможливо через підірвані мости.

Спочатку до нас в Ірпінську ЦМЛ привозили поранених військових, потім - цивільних, а військових уже везли в військовий госпіталь. Далі поступали ті, кого знаходили у підвалах.

Усі дні в окупації медики працювали під звуки вибухів. Робили ту ж роботу, як і зазвичай. Оперували, приймали пологи. Дітки народжувалися під звуки обстрілів. Лікарі звикли, адже нікуди діватися.

«Ми були в тилу у ворога - без води, тепла і світла. Окупанти стріляли всюди, влучали в сусідні будинки в кількох метрах. Бог милував, в лікарню не влучили.

У Ворзелі в пологовий будинок окупанти звезли місцевих поранених. Їх навіть не випускали для надання медичної допомоги.

Людям дістатися до лікарні, як і медикам до потерпілих, було неможливо - обстріли, вибухи…

Коли зробили гуманітарний коридор до Києва, в перший день з Ірпінської лікарні відправили першу групу поранених, на другий день - другу групу і виїхав медичний персонал, а в останній день - адміністрація.

Якось так. Не знаю, що ще сказати…

А Нововолинськ - гарне місто. Лікарня подобається. Справді! Єдине, що дивує, - це те, як спокійно люди продовжують гуляти вулицями містами під час повітряної тривоги. Бережіть себе!», - розповідає лікар.