У травні пішов на фронт, а в липні - загинув: спогади про полеглого воїна з Волині Андрія Іщика

Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба». 

Навчався Андрій у Маневицькій середній школі № 2. Згодом, відслуживши армійську строкову службу, у 1998 році влаштувався в Маневицьку ВК № 42, де прослужив у відділі охорони аж до 2015 року до виходу на пенсію по вислузі років. За цей час добре оволодів навиками поводження зі зброєю. Певно думав, що більше йому ніколи не доведеться брати автомат до рук… Але доля вирішила по-іншому.

Будучи одруженим та маючи двох синів, проживав разом із батьками. Без діла не сидів і до повномасштабного вторгнення періодично їздив на заробітки за кордон, аби його сім’я нічого не потребувала.

– Був добрим, тихий і врівноваженим, а ще дуже чесним і вчив наших дітей, щоб нікого і ніколи не обманювали. Нині старшому Сергію 19 років, він студент Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 14-річний Максим – учень вже 9 класу Маневицького ліцею № 2, – розповідає дружина загиблого Воїна пані Людмила, медична сестра поліклінічного відділення Маневицької багатопрофільної лікарні.

– Коли почалася війна, Андрій відразу пішов записуватися у територіальну оборону, але йому відмовили і сказали, щоб був на місці та чекав повістку. Звісно, просто так не сидів вдома, а ходив на роботу, останнім часом працював на одній із пилорам.

Отримавши повістку у травні 2023 року, Андрій Іщик потрапив у 24-ту окрему механізовану бригаду імені короля Данила. Місяць проходив навчання на полігоні у Рівненській області. А далі, за словами дружини, щоб рідні не хвилювалися, казав, що перебуває у Львівській області, а сам протягом місяця воював під Бахмутом на Донеччині.

Загинув Герой в селищі Північне Бахмутського району 24 липня від осколкового поранення в голову під час мінометного обстрілу. Не минуло й року, як відійшов у Вічність батько Андрія, а тут знову така страшна подія. Враз овдовіла дружина, стали напівсиротами сини, ще більше сивини у волосся додалося матері Надії Ларіонівні, назавжди втратила єдиного брата сестра Наталія, вчителька із Серхова.

27 липня до будинку, в якому проживав наш Захисник в Маневичах, прийшли рідні, друзі, побратими, небайдужі жителі громади, аби провести Андрія до місця Вічного спочинку.

Відспівали полеглого Героя у Свято-Воскресенському храмі селища. Під супровід духового оркестру похоронна процесія йшла центральними вулицями Маневич. Пересічні громадяни зустрічали її, стоячи на колінах.

На кладовищі слова підтримки та подяки рідним висловили настоятелі місцевих храмів о. Сергій та о. Михайло, секретар селищної ради Володимир Черчик. Грамоту пошани та скорботи дружині загиблого Героя вручив офіцер відділу рекрутингу та комплектування Першого відділу Камінь-Каширського РТЦК та СП капітан Віталій Корець.

Поховали Воїна із усіма військовими почестями на алеї Слави на кладовищі у Маневичах – пролунало три постріли почесної варти, зазвучав Гімн України.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя. Вічна та світла пам’ять Українському Захиснику!

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також: 

• Повернувся на фронт після поранень і віддав життя за Україну: історія волинського воїна «Едельвейса»
• Мріяв повести доньку у перший клас, але не судилося: історія загиблого Героя Андрія Дудіка з Волині
• Поховали Героя за день до його 33-річчя: мати захисника з Волині серцем відчувала смерть сина