Як живе село після децентралізації: відверте інтерв'ю зі старостою Баківців

Староста села Баківці Пастерук Руслана Миколаївна за короткий термін на посаді змогла внести суттєві зміни в життя громади. Вона зосередила свою роботу на покращенні інфраструктури, соціальній підтримці мешканців та раціональному використанні ресурсів села.

У розмові для ВСН  Руслана Миколаївна пояснила, як реформа децентралізації вплинула на життя громади та з якими викликами доводиться стикатися новому органу місцевого управління.

— Як зародився інститут старостату та як він розвивався?

— В Україні почала формуватися сучасна система місцевого самоврядування. Сьогодні староста не просто сидить на посаді, а є представником місцевої громади, розв'язуючи практичні проблеми людей, як-от дороги, електрика, водопостачання та соціальна допомога. Як староста Баківців, я намагаюся, щоб село жило і розвивалося, а в людей було все необхідне для нормального життя.

— У чому полягає суть роботи старости села?

— Старости — це представники громади, які відповідають за те, щоб усе в селі функціонувало належним чином. Це означає, що вони допомагають мешканцям з оформленням документів, керують дорогами, освітленням та вивезенням сміття, а також підтримують зв'язок з місцевою владою, щоб гарантувати, що про наші інтереси не забувають.

Ми проводимо багато часу у спілкуванні з мешканцями. У кожного свої проблеми - комусь потрібна допомога в оформленні субсидій, комусь - у вирішенні земельних питань, іноді потрібно залагодити конфлікти між сусідами. Потрібно не допустити, щоб у селі росли бур'яни, запобігти стихійним сміттєзвалищем, десь поставити лавку, полагодити вуличне освітлення і т.д. Це нелегка робота, адже рішення часто доводиться шукати в умовах обмежених ресурсів. Але найголовніше - не сидіти на місці, прислухатися до людей і робити все можливе, щоб зберегти і розвивати село.

— Що надихає та тішить Вас у роботі?

— Мене найбільше тішить, коли бачу, що люди задоволені змінами, які ми разом впровадили. Коли вулиці стають охайними, дороги кращими, а соціальні ініціативи приносять реальні результати. Особливо приємно, коли односельці підходять і кажуть: «Дякую, тепер стало зручніше» або «Це справді допомогло».

Ще більше надихає, коли люди починають самі долучатися до розвитку громади - пропонують ідеї, підтримують ініціативи, відчувають, що це наше спільне село, а не просто місце проживання. Саме в такі моменти я розумію, що моя робота має сенс.

— Що вам хотілося б додати, покращити або ж змінити? 

— Я хотіла би змінити виборчу систему з партійної (пропорційної) на мажоритарну, адже та система, за якою обирають депутатів, є трохи некоректною, тому що вони пропорційно розподіляються з партій, які виграли вибори. На мою думку, було б краще, якби у нас була мажоритарна система виборів, адже тоді люди обиратимуть того, кого вони знають, а не просто проголосувавши за певну партію, яка потім назначить людей.

— Які покращення вдалося реалізувати?   

— Одним із головних завдань, яке ми ставили перед собою, було покращення стану доріг у нашому селі. За цей час ми почали ремонт всіх вулиць та плануємо закінчити їх цього року, що значно полегшить життя мешканців села. Безпека та комфорт жителів залишаються пріоритетом. Ми встановили нові ліхтарі на декількох вулицях, а також оснастити ліхтарі таймерами для раціонального використання електроенергії. Також плануємо освітлити все село.

Ми розуміємо важливість підтримки тих, хто цього найбільше потребує, у цьому напрямку здійснено надання допомоги одиноким пенсіонерам, малозабезпеченим та багатодітним сім’ям, виділено матеріальну підтримку сім’ям мобілізованих захисників, організовуємо благодійні акції та співпрацюємо з волонтерами для допомоги тим, хто опинився у складних життєвих обставинах. 

—  Які ви б виділили головні проблеми села?

—  Головна проблема нашого села —  це, насамперед, відсутність робочих місць, через що село потроху вимирає. У нас є науково-аграрне підприємство, раніше воно працювало та приносило кошти у бюджет, проте зараз воно вже 3 роки як закрите та вважається банкрутом.

Воно є тягарем для села, адже має дуже велику кількість гектарів землі, яку могли б обробляти, проте з причин банкрутства не можемо. Це велика проблема, адже через відсутність підприємства, що давало можливість працювати у межах села, молодь виїздить на заробітки в Луцьк, тому село потроху старіє і може зіткнутися з загрозою вимирання. 

— На вашу думку, чи допомогла реформа самоврядування селу Баківці, чи змінилось щось на краще зі становленням старостату в селі?

— Реформа системи самоврядування, звісно, принесла деякі зміни, але не всі, на які розраховували. З одного боку, староста допоміг наблизити уряд до народу. Є конкретна людина, яка завжди готова вислухати й допомогти вирішити проблеми, не чекаючи, поки вони дійдуть до адміністративного центру. Це значно спростило процес і зробило село більш динамічним в адміністративному сенсі. Люди можуть звернутися до старости по негайну допомогу без необхідності часто їздити в район або принаймні знати, куди йти далі.

З іншого боку, їм не вистачає повноважень і ресурсів для вирішення серйозних проблем на місцях. Бюджети сіл, як і раніше, дуже обмежені, і багато рішень залежать від коштів, що надходять від громади й районів, а не від старости. Тому було б корисно надати старості більше фінансових повноважень, щоб такі нагальні потреби, як ремонт доріг та інфраструктури, вирішувалися швидко і без тривалих бюрократичних процедур.

Одним словом, реформа, безумовно, допомогла підняти важливі питання на місцевому рівні, але для підвищення її ефективності необхідно надати станицям більше можливостей впливати на процес і більше фінансових ресурсів. Тільки тоді зміни відбуватимуться швидше й помітніше.

—  Які ви можете виділити головні перспективи та хороші якості інституту старостату?

—  Інститут старостату має багато позитивних сторін, які значно полегшують життя в селі та сприяють його розвитку. По-перше, староста є представником громади, і люди можуть напряму звертатися до нього зі своїми питаннями та проблемами. Це дає змогу швидко реагувати на потреби мешканців, виявляти проблеми на ранніх етапах і знаходити ефективні рішення. Люди відчувають, що їхня думка врахована, і охоче долучаються до співпраці.

По-друге, за наявності відповідних повноважень, керівник старостату може ефективно розпоряджатися місцевими ресурсами, зокрема бюджетами на благоустрій, ремонт та соціальні програми. Це дозволяє оперативно вирішувати проблеми без зайвих бюрократичних процедур. Ще однією перспективою є розвиток регіональних ініціатив.

Очільник старостату може організовувати місцеві заходи й залучати мешканців до вирішення проблем (наприклад, прибирання, культурні події, соціальні проєкти). Важливо також, що він може зосередитися на конкретних потребах села, що дає можливість приймати більш персоналізовані рішення. Крім того, він може підтримувати місцевих підприємців, допомагаючи їм розвивати свій бізнес, створювати нові робочі місця та покращувати економічну ситуацію. Ці функції роблять старостат важливим інструментом для розвитку громади.

— Які перспективи з'явилися після впровадження старостатів?

—  Перспектив дуже багато. До прикладу, на території села є багато цікавих місць: болото, у якому є велика кількість рослин, що занесені у червону книгу. Це місце можна зробити заповідником місцевого рівня з туристичним напрямком, адже там є на що подивитись.

Проте все впирається в аграрно наукове підприємство. Якщо ми можемо вирішити всі проблеми, які пов'язані з цим підприємством та створити там робочі місця, ми можемо розвиватися далі та думати про широкий розвиток села. 

Автор: Дмитро Мохнар

Читайте також:

• Мільйон для ЗСУ та повернення на Нацвідбір: Laud про благодійність, музику і шлях до «Євробачення»
• 25 років на лінії вогню: історія пожежника з Луцька, який рятував життя
• «Я мав залишатися у свідомості»: військовий з Луцька про фронт, поранення та відновлення