«Трамп вигадав грабіжницьку схему, а ЄС посилить підтримку»: Валентин Малиновський про Мюнхенську конференцію, політику США та перспективи для України

Якою є нинішня стратегія Заходу щодо України? Чого чекати від відносин між Вашингтоном і Києвом з новою командою президента США Дональда Трампа? Які перспективи вступу України до ЄС та якими є дипломатичні ініціативи щодо завершення війни?

Про це журналісти ВСН поговорили з доктором політичних наук, вченим, громадсько-політичним діячем, професором Луцького національного технічного університету Валентином Малиновським. Також торкнулися теми майбутніх виборів в Україні та їхнього значення для внутрішньої політики країни.

- Що дала Україні Мюнхенська конференція з безпеки і які основні меседжі нам слід було почути?

- Ця 61-а Мюнхенська конференція була дуже важливою для України. Адже українське питання, зокрема війна в Україні та перспективи її завершення, знову вийшли на перше місце у порядку денному світової політики. Фактично, після виступу Президента України Володимира Зеленського, який з оваціями був сприйнятий присутніми, Україна та війна з рашистами знову стали у центрі світової уваги. Все інше, у тому числі події в секторі Газа, відійшли на другий план.

Після контраверсійного виступу віце-президента США Джея Ді Венса, який порівнюють з виступом Путіна на Мюнхенській конференції у 2007 році, Європа остаточно усвідомила, що тепер вона залишилася наодинці з ворогом, а тому терміново має кардинально змінити підходи до своєї безпеки. З приходом до влади Дональда Трампа стало зрозумілим, що США відмовилися від ролі лідера демократичного світу, остаточно зруйнована євроатлантична архітектура, що будувалася після Другої світової війни десятиліттями, зокрема тісна співпраця з основними американськими союзниками, особливо англосаксонськими країнами (Велика Британія, Канада). Відтепер Європі потрібно розраховувати самій на себе і склалося враження, що цю нову сувору реальність лідери ЄС, нарешті, усвідомили, що звучало у виступах провідних європейських політиків. 

У багатьох виступах була відкинута теза окремих американських політиків, зокрема міністра оборони Піта Гегсета, підтримана президентом США, про те, що шлях України до НАТО закритий. І, напевно, найважливіше, що з уст лідерів ЄС чітко прозвучала повна підтримка Україні: «будемо підтримувати Україну стільки, скільки потрібно для перемоги!». Це надзвичайно важливі сигнали для України!

Крім того, доволі несподівані пропозиції Зеленського, зокрема про створення Збройних Сил Європи, основною частиною яких мають стати Збройні Сили України і окремі меседжі, зокрема щодо стану готовності європейських армій до російської загрози актуалізували цілку низку питань безпеки країн ЄС, яку неможливо забезпечити без України.

Адже вона має найпотужнішу на сьогодні армію в Європі з трирічним досвідом ведення бойових дій. Також у контексті відсутності реальних гарантій, яких ніхто Україні так і не пропонує, та враховуючи гіркий досвід Будапештського меморандуму, Президент України заявив: «Якщо нас не буде в цьому Альянсі, то НАТО потрібно будувати в Україні, а це – 1,5 млн особового складу ЗСУ та 30 млрд доларів на рік».

- Як ви оцінюєте поточний рівень співпраці між Україною і США?

- На мою думку, з приходом Трампа, ця співпраця стала набагато важчою. Прикладом такої «співпраці» є грабіжницька політика щодо країни, яка три роки воює. Протягом цих кривавих років Україні надавалася військово-гуманітарна допомога урядом США, що затверджувалася двопартійним консенсусом Конгресу, на безкоштовній основі. Незважаючи на це, Трамп вирішив стягнути щось з України, що є незаконним кроком, не кажучи вже про моральний аспект цієї оборудки, що скидається на рекет.

Розуміючи, що в нашої держави зараз відсутні реальні кошти, він вигадав грабіжницьку схему з контролю над видобутком половини рідкісних мінералів в Україні,  зокрема, літію, графіту та урану на суму 500 млрд доларів без будь-яких гарантій нашої безпеки. При цьому сума наданої України допомоги в десятки разів є меншою за вказану США.

- Як ви уже сказали, президент США Дональд Трамп від початку своєї каденції розпочав зближення із Росією, а також із Білоруссю, що це означає для України?

- Ви ж бачите, як кардинально змінилася державна політика нової адміністрації США щодо Росії, яка для неї, на відміну від політики Д. Байдена, перестала бути агресором та порушником усіх міжнародних договорів, а рівноправним партнером, з яким потрібно відновити партнерські та ділові відносини. У бік Москви вже не чути жодних гострих заяв, натомість, звучать принизливі для найпотужнішої держави меседжі, на шталт пропозиції Трампа щодо повернення Путіна до G7, держсекретаря Марка Рубіо про відновлення штату посольств у Вашингтоні та Москві. 

Це дуже небезпечна політика для демократичного світу, і особливо для України, адже легалізує, повертає воєнного злочинця Путіна, який перебуває у міжнародному розшуку, з глибокої ізоляції у велику політику. Трамп першим телефонує до кремлівського диктатора і висловлює цілу низку компліментів російському народу, з яким американці воювали і перемогли Гітлера, ігноруючи, що має справу з новітнім фюрером, та поза спиною України та ЄС домовляється про перемовини. Після цього він та його підлеглі ще до початку переговорного процесу в своїх виступах вже оголосили цілу низку поступок рашистам, зокрема щодо нереальності повернення українських територій станом на 2014 р., чи неможливості вступу України в НАТО. Все це отримало гостру критику на Мюнхенській конфереції від західних політиків, особливо німецьких (О. Шольц, В. Штанмайєр, Б. Пісторіус, А. Бербок, Ф. Мерц, Р. Габек). 

США намагаються налагодити відносини також із сателітом раші Білоруссю. У планах Білого дому укладення «великої угоди», котра передбачатиме послаблення санкцій в обмін звільнення політичних в’язнів. З цією метою12 лютого Білорусь відвідав заступник помічника держсекретаря США Крістофер Сміт та ще двоє американських чиновників. Тобто бачимо діалог США з ворогами України та цивілізованого світу.

Натомість, коли журналісти запитали Д. Трампа, чи буде Україна повноправним членом переговорного процесу, він зніяковіло відповів, що це дуже цікаве питання над яким потрібно подумати. Тобто, спостерігається ігнорування України, як повноправного суб’єкта міжнародної політики та партнера і, навпаки, – політика налагодження відносин з нашими ворогами.

- Наскільки важливою є підтримка Конгресу США для України, і чи можуть з’явитися перешкоди в її отриманні?

- Пам’ятаєте, як восени 2023 р. Палата представників, що контролювалася трампістами, півроку блокувала виділення 60,06 млрд доларів на підтримку України, що суттєво послабило ЗСУ і призвело до великих втрат українських воїнів на полі бою. Так от, після проміжних виборів 5 листопада 2024 р. ситуація в американському парламенті стала ще гіршою, адже відтепер обидві палати контролюються республіканцями. Це суттєво ускладнюватиме прийняття позитивних рішень для України, адже закладена американською конституцією система стримувань і противаг не спрацьовує. Це вже видно у процесі призначення посадовців на міністерські посади. Всі кандидатури, номіновані Трампом, навіть відверто одіозні, наприклад такі як Піт Гегсет, Робертс Кеннеді-молодший чи Тулсі Габбард на посаду директора національної розвідки, яка називала Україну «другим Афганістаном» і звинувачувала НАТО в «провокуванні» Путіна розпочати війну. Крім того, вона розповідала про нібито 25 біолабораторій на території України, у 2017 році вона зустрічалася з колишнім президентом Сирії Башаром аль-Асадом. Незважаючи на всі застереження демократів у Сенаті, ці персонажі були затверджені на свої посади. Конгрес США, на жаль, втратив свою суб’єктність як інститут противаги політиці нинішнього президента. Вся надія на проміжні вибори, що відбудуться через два роки.

- З’явилася інформація, що Угорщина заблокувала вступ України до Євросоюзу. Як ви оцінюєте загалом перспективи вступу України до ЄС?

- Цими днями угорський уряд вчергове показав свою відверту антиукраїнську позицію – не підтримав лист з умовами, які мали відкрити Україні перемовний кластер щодо членства в Євросоюзі. Угорщина висунула Україні нові умови, зокрема, вимагає план захисту національних меншин. Прем’єр Орбан послідовно виконує вказівки кремля, відповідно блокуючи всі кроки вступу України до ЄС та НАТО. 

Про наші перспективи в НАТО я вже сказав вище, а щодо ЄС, то тут перспетиви поліпшилися. На Мюнхенській конференції було чітко заявлено, що Україна є невід’ємною частиною Європи, і її місце в Європейському Союзі. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн навіть заявила про прискорений вступ України до ЄС. Онак, є країни, які під різними приводами не бажають нашого членства в ЄС, зокрема Угорщина, Словаччина, певні застереження має Польща. На жаль, вистачає кому блокувати наш вступ до Європейського Союзу.

У цьому зв’язку можна згадати вираз «нічого немає вічного – або падишах помре, або віслюк здохне!». Тобто вступ України до ЄС, крім усього іншого, стане можливим у двох випадках: 1) після парламентських виборів 2026 року в Угорщині зміниться уряд і замість Орбана прем’єром стане проєвропейський опозиційний лідер; 2) якщо цього не станеться, то ЄС може змінити нинішній тотально консенсусний механізм прийняття в члени ЄС. 

- Чи можуть внутрішні кризи в ЄС (міграція, економіка, політичні зміни) вплинути на підтримку України?

- Політика Європейського Союзу останніх десяти років, особливо у сферах міграції, мультикультуралізму, гендерна ідеологія призвела до невдоволення значної частини громадян через негативні тенденції, наприклад, пов’язані з ростом злочинності, терористичних актів. Така політика сприяла зростанню впливу раніше маргінальних угрупувань – праворадикальних партій популістського штибу, інколи відверто нацистських, що пропонують населенню альтернативний шлях розвитку, привабливий для виборців. Тобто, якщо раніше в країнах Європи люди голосували за помірковані центристські партії, а екстремісти та радикали були на задвірках великої політики, то нині ситуація кардинально змінилася – все більше і більше європейці голосують саме за популістські партії. Більше того, інколи вони стають переможцями виборів, як наприклад в Австрії на останніх парламентських виборах перемогла нацистська Партія свободи. Її лідер Ґерберт Кікл, що вважається близьким союзником Віктора Орбана, претендує на посаду канцлера Австрії. Перед тим, в Нідердандах перемогла антиєвропейська ультраправа «Партія свободи» (PVV) під керівництвом Герта Вілдерса. У Франції рветься до влади ультраправе «Національне об’єднання» Марін Ле Пен. У Німеччині набирає сили націоналістична, право-популістська проросійська «Альтернатива для Німеччини». Вона виступає проти ЄС, за вихід Німеччини з НАТО, відновлення відносин з Росією, відновлення Північного потоку, блокування допомоги Україні.

23 лютого у ФРН відбудуться дострокові парламентські вибори і ця партія за опитуваннями йде другою після ХДС/ХСС. Такий вектор політичних уподобань становить велику небезпеку не лише для зазначених країн, а й для України. Тому якщо, наприклад, у ФРН, не дай Боже, переможе «Альтернатива для Німеччини» і канцлером стане лідерка цієї партії Аліса Вейдель, то відповідно кардинально зміниться державна політика щодо України: припинення військової допомоги, відновлення відносин з Росією і т.д.  Нагадаю, що Німеччина – друга після США країна, що надала найбільшу допомогу нашій країні і є основою ЄС. Тобто, якщо одна з країн ЄС, особливо велика, змінить свою нинішню зовнішню політику на проросійську, так як це відбулося зі США, то для України це будуть дуже важкі наслідки. 

- Чи може Україна розраховувати на посилення санкцій проти Росії з боку ЄС в нинішніх умовах?

- Так, може. У зв’язку з можливим послабленням санкцій США щодо РФ, ЄС працює над їх посиленням. На щастя, Мюнхенська конференція показала єдність Європи, яка консолідовано дала відсіч безпредметним американським претензіям. Мовляв, не треба нас вчити демократії, основоположні принципи ліберальної демократії для нас є непорушними: «Цінності ЄС не змінюються, бо вони є універсальними!». Відповідно, політика ЄС сьогодні абсолютно проукраїнська. Наш надійний партнер чітко визначений – Європейський Союз. Урсула фон Дер Ляєн – віддана проукраїнська лідерка заявила, що санкції проти РФ будуть лише посилюватися. Зараз продовжується робота над підготовкою 16-го пакету санкцій проти Росії.

- Чи можливо те, що американські та російські дипломати домовляться про припинення гарячої фази війни за спиною України на невигідних умовах і поставлять її перед фактом?

- Думаю, що Трамп прагне досягти двох цілей. Перша: виконання обіцянки «завершити війну за 24 години ще до вступу на посаду». Зрозуміло, що це йому не вдалося, але виборцям потрібно щось пояснити. А друга – отримання Нобелівської премії миру. У нього є така мрія, до якої він послідовно і поспішаючи йде, ігноруючи зокрема інтереси України, які взагалі його не цікавлять. Це підтверджує його спроба укласти угоду про припинення війни з Росією за спинами України та Європейського Союзу. При цьому чим має поступитися наша країна, його не хвилює, про що він сказав в інтерв’ю Fox News: «Вони можуть домовитися, а можуть не домовитися. Вони можуть колись стати російськими, а можуть і не стати російськими». 

Щоб ви розуміли, для Трампа інтереси України не існують, це людина має лише власний інтерес. Адже, якщо він відкинув добросусідські, фактично братські відносини зі своїм найближчим сусідом Канадою, яку вирішив приєднати в якості 51 штату, то що для нього Україна?  

Однак, після Мюнхенської конференції ситуація кардильно змінилася. У своєму виступі В. Зеленський однозначно заявив, «що ті угоди, які будуть підписані, без участі України, для нас не чинні. Ми їх не збираємося визнавати і не будемо виконувати!» Після цього, з Вашингтону відповіли, що Україна буде учасником переговорного процесу.

Однак, зважаючи на тон Трампа, сподіватися на позитивні для України результати перемовин важко. Ви ж послухайте, що він говорить: «На війні загинули мільйони українських і російських молодих людей. Вони там лежать на полі бою. Всі міста і купола знищенні. Якби я був президентом, то такого ніколи б не сталося…» При цьому в нього немає розмежування між агресором і його жертвою. Він однаково співчуває двом сторонам. І це жахливо. Цінності Путіна йому набагато ближчі, ніж цінності демократії.

- Якими можуть бути сценарії завершення війни, і як це вплине на майбутнє України?

- Завершення війни мало б бути абсолютно іншим. Що можна досягти на переговорах сьогодні? Якого результату Трамп збирається досягти? Путін не йде на жодні поступки, відстоюючи свої абсурдні вимоги. Сьогодні він відчуває свою силу, а тому диктує свої умови. Зазвичай в такій фазі війни пропонує переговори сторона, які відчуває свою слабкість. Однак, ігноруючи реалії, зневажаючи всі закони війни, Трамп для досягнення своєї мрії знову оголосив, що все має завершитися до Великодня, а Путіну бажано оголосити про свою перемогу 9 травня на Красній площі. 

Завершення війни має відбуватися за абсолютно протилежним сценарієм. Необхідно суттєво посилити санкції щодо Росії. Друге, надати сучасну зброю, яка б змінила хід війни на користь ЗСУ. Потужного контрнаступу ослаблена та невмотивована російська армія не витрамає. Застаріле озброєння і низький моральний дух там давно вже не той, що був на початку війни. В умовах очевидної поразки Путін сам би благав переговорів. Переговори можна розпочинати лише з позицій сили, в іншому випадку це схоже на капітуляцію!

Однак, навіть якщо припустити, що США домовиться про щось з Росією, Україна ніколи на це не погодиться, про що йшлося вище. Втрата територій Україною не розглядається. Такої позиції дотримується і ЄС. Тепер сподіваємося на Європейський Союз, що він буде посилювати виробництво зброї, надавати її більше. Вони вже над цим думають по-серйозному.

- П’ятий президент України, народний депутат Петро Порошенко заявив, що вибори в Україні пройдуть 26 жовтня цього року. Вважаєте це реальним?

- Не лише Порошенко заявив, багато хто про це каже. Якщо буде мир, то так, вони відбудуться. Чому 26 жовтня? Це остання неділя жовтня і згідно законодавства України, цього дня мають відбутися місцеві вибори. Тому фігурує саме ця дата. Логічно, що разом з місцевими виборами будуть проведені парламентські та президентські вибори. 

Але в умовах війни, я не думаю, що ці вибори можна провести у демократичний спосіб. Чому щодо проведення виборів заговорили офіційні особи адміністрації США? На мою думку, це ще один реверанс Трампа в бік Путіна, який постійно твердить про нелегітимність Зеленського і що не буде з ним проводити переговори. І ось, щоб вгодити кремлівському диктатору, американці тиснуть на Україну, бо, власне, для них ніякої вигоди в цих виборах не проглядається. А Путін має надію, що в результаті своїх гібридних дій президентом України може стати лояльна до Кремля особа, такий собі Янукович-2, з яким можна буде найти спільну мову про підкорення України.

Нагадаю, що згідно із законодавством України, в умовах війни проводити вибори заборонено. Тобто треба вносити зміни до законів України. Враховуючи те, що у Верховній Раді більшість належить партії «Слуга народу», такий варіант під великим сумнівом. Гадаю, їх внесення можливе лише у випадку, коли це буде вигідно діючому Президенту. В іншому випадку, вони є неможливими. 

Читайте також: 

• Назвали дату, до коли хочуть зупинити війну в Україні – США починають переговори
• «Війна – зла мачуха, яка завжди потребує людей»: офіцер з Волині про бригаду, втрати та віру в перемогу
• Трампівська команда вирушила до Саудівської Аравії для обговорення війни. Україну не залучили – ЗМІ