Від бізнесу до фронту: історія «Вікінга» зі «Сталевої сотки»
Юрій на позивний «Вікінг» - бухгалтер фінансово-економічної служби 100 ОМБр. Чоловік став на захист країни у березні 2022 року після понад 20 років підприємницької діяльності.
Про побратима пишуть на фейсбук-сторінці «Сталевої сотки».
«Ідея зробити матеріал про нашого наступного героя жевріла уже давно, проте через постійну зайнятість пана Юрія, наша розмова відкладалася», - йдеться у дописі.
Ще б пак, роботи у військового хоч греблю гати, а от часу – катма. З паном Юрієм зустрілися на околиці Краматорська і чоловік одразу попросив:
– Хлопці, тільки недовго, у мене дедлайни...
Це страшне слово для військовослужбовців фінансово-економічної служби 100 омбр, оскільки крім обмеженого часу іноді трапляються проблеми зі світлом та інтернетом, а без них у роботі з документами нікуди.
Бухгалтером матеріального обліку фінансової служби, або ж просто «фініком», Юрій став у березні 2022 року. До цього понад 20 років був приватним підприємцем. Як зізнається чоловік, знання, здобуті в цивільному житті, неабияк знадобилися під час служби.
Потрапивши до лав ЗСУ, наш герой одразу отримав від колег позивний – «Вікінг».
– То все через мою бороду. Колеги іноді піджартовують, мовляв, автомат тобі не потрібен: сокира або молот – ось зброя справжнього вікінга, – з посмішкою на обличчі розповідає військовий.
Втім основна зброя нашого «Вікінга» – мозок, адже цифри та гроші, як відомо, люблять рахунок, тож щодня доводиться обробляти масиви інформацій, даних та розрахунків.
– Головне не наробити дурниць і дотримуватися букви закону, – описує ключові аспекти своєї роботи Юрій.
Ні для кого не секрет, що робота з документами – це постійний стрес. Тож «Вікінг» знайшов для себе розраду у вигляді губної гармоніки.
– Грати на інструменті навчився самотужки. Зазвичай граю в своє задоволення, а іноді – для колег, – говорить «Вікінг».
В рідному Луцьку з Перемогою на пана Юрія чекає дружина Лариса та син Микола.
– Перемога буде – стовідсотково. Це лише питання часу, – впевнено говорить «Вікінг».
Читайте також:
- Батько і сини на захисті України: історія волинського гвардійця з позивним «Дядя»
- «Сповзав з ліжка, щоб тренуватися»: ветеран з Луцька втратив на війні ноги
- Чекала 29 місяців: мама волинянина розповіла про повернення сина із російського полону