Від Благодатного до Нью-Йорка — історія муралістки Валерії Пасеки

Від невеликого села Благодатне до вулиць Нью-Йорка - 30-річна Валерія Пасека, яку друзі називають Lela, створює гігантські мурали, працює пензлями замість спреїв і доводить: мистецтво, зроблене руками, має силу, яка залишається назавжди.

Про майстриню розповідає «Буг».

30-річна Валерія Пасека з дитинства знала, що її шлях буде пов’язаний з мистецтвом. Любов до малювання передалася від тата, який у молодості теж був художником.

«У 8 класі я попросила маму записати мене до школи мистецтв. Там я зустріла свою першу вчительку Аллу Навроцьку, яка розпалила у мені іскру і ще більшу тягу до творчості», — ділиться Валерія.

Після школи мистецтв вона вступила до Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, де вивчала монументально-декоративний живопис, фреску, мозаїку, сграфіто, іконопис та вітраж. Але найбільше її захопили великі формати та стіни.

Так розпочалася її кар’єра муралістки.

«Пам’ятаю свій перший мурал і страх висоти, про який я не розповіла на співбесіді. Бажання малювати було більшим, ніж страх», — усміхається дівчина.

Цінний досвід Валерія здобула у Good Looking Studio у Варшаві, де працювала над проєктами для відомих світових брендів.

Від Благодатного до Нью-Йорка: історія волинянки, яка малює гігантські мурали пензлями

Згодом Валерія вирішила спробувати себе у новому середовищі й переїхала до Нью-Йорка — міста, де вуличне мистецтво розвинене особливо.

«Тут більшість художників малюють спреями, а я залишаюсь вірною пензлям. Для мене це ремесло і щось вічне. Жоден інструмент не передає характер фарби так, як пензель», — пояснює вона.

Окрім створення муралів, Валерія працює в галереях, бере участь у виставках і в live painting — коли художники малюють наживо, а відвідувачі можуть спостерігати процес.

«Обожнюю ділитися процесом, адже він завжди цікавіший, ніж результат», — додає мисткиня.

Щоденна робота вимагає не лише натхнення, а й фізичної витривалості.

«Часами це важка праця: стоїш на підйомнику зі спорядженням, що важить півтора кілограма, і маєш ще й намалювати щось гарне. Але така робота загартовує. Одного разу я малювала мурал на висоті 40 метрів, піднімалася драбиною 18 поверхів — це як спортзал без абонемента», — сміється Валерія.

У вільний час Валерія активно займається танцями.

«Одним з моїх найулюбленіших і найголовніших хобі є танці. Вже 4 роки я танцюю бачату — це традиційний домініканський танець. Багато часу проводжу на тренуваннях і фестивалях. А ще нещодавно відкрила для себе серфінг і планую опанувати його», — розповідає художниця.

Догляд за собою для Валерії — це не лише про красу, а й про баланс життя.

«Мій головний принцип — здорове харчування. Я не їм м’яса вже понад 8 років, люблю овочі, фрукти, зелень. Багато рухаюся, буваю на природі, подорожую мальовничими місцями подалі від міста. І дуже дбаю про ментальне здоров’я: читаю книги, адже для творчої людини це обов’язково — розвивати уяву», — каже дівчина.

Говорячи про щастя, вона не приховує своєї радості від життя:

«О так! Я живу своє найкраще життя з вдячністю і в гармонії з собою та світом. Мій рецепт щастя простий: слухай себе, роби все з любов’ю і великою пристрастю».

А головна порада від Lela звучить так:

«Якщо чогось сильно хочеш, але воно здається недосяжним — знай, це твоє. Пробуйте нове, займайтеся ремеслами, творіть для себе й для душі, адже те, що створене руками, — вічне».