Від солдата до командира відділення: історія бійця волинської бригади із позивним Скіф
Тридцятитрирічний Сергій із позивним Скіф з лютого 2022 року проходить військову службу у батальйоні Луцького району 100 омбр. У цивільному житті він працював оператором числового програмного керування на одному із підприємств міста Луцька і був, так би мовити, на ти із електронікою та комп’ютерами.
Тож, з початком повномасштабного вторгнення Скіф розпочав службу у взводі зв’язку, де за два роки пройшов шлях від солдата до командира відділення.
Історію бійця розповіли на сторінці 100 ОБМР Сухопутних військ ЗСУ.
Понад рік молодший сержант разом із побратимами протистояв ворогу на Лиманському напрямку. Під час одного із бойових завдань Скіф разом із колегами потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок якого отримав поранення. Після двох місяців реабілітації Сергій повернувся до строю та продовжив боротьбу за незалежність рідної країни.
У квітні 2024 року підрозділ захисника з Волині передислокували на Покровський напрямок, який, за словами військовослужбовця, був одним із найважчих.
«Покровськ, на відміну від Лиману, знаходиться в низовині, тож налаштувати якісний та безперебійний зв’язок із підрозділами було проблематично. На Лиманському напрямку нам вдавалося з однієї точки покрити 10-15 кілометрів зв’язку, в той час як на Покровському – не завжди вдавалося покрити зв’язком площу у п’ять кілометрів. На новому напрямку наша частина активно співпрацювала із суміжниками, що теж ускладнювало роботу зв’язківців, адже кожен новий підрозділ треба було «прив’язати» до нашого батальйону», – згадує Скіф.
Налагоджувати зв’язок «сталевому воїну» та його побратимам доводилося під шквальним вогнем противника.
«По нам летіло все, що тільки можна (від керованих авіабомб до мінометних снарядів та FPV-дронів). На Лиманському напрямку по нам прилітало близько десяти відсотків від того, що було на Покровському», – розповідає Сергій.
Попри смертельну небезпеку нашому співрозмовнику та його побратимам вдалося виконати поставлені завдання. На думку Сергія, запорукою цього стала довіра військовослужбовців один до одного.
«В моєму підпорядкуванні семеро військовослужбовців, яким я повністю довіряю, а вони, в свою чергу, довіряють мені. На мою думку, довіра та чесність по відношенню до себе та тих хто поряд з тобою і є запорукою успіху», – ділиться своїм секретом молодий командир.
Не зважаючи на втому, Скіф не втрачає мотивації, адже на нього з перемогою чекають вдома кохана дружина Іванна та п’ятирічний син Максим, а також батьки Оксана Юріївна та Володимир Васильович.
Читайте також:
- Волинський весільний обряд «Читання корони» став національним надбанням України
- Першокласник продав колекцію машинок, щоб купити дрон для ЗСУ
- Сирота з Рівненщини не покинув поранених побратимів, хоча міг евакуюватися: історія воїна ЗСУ, якого росіяни стратили в Авдіївці
Будь в курсі усіх новин
