Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43

Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43

11 травня 2023 року на війні з російськими окупантами загинув 43-річний Герой з Волині Василь Саливончик.

Пів року хоробрий захисник вважався зниклим безвісти, а його родина жила в надії на чудо, що одного дня вони таки отримають звісточку про те, що Василь живий. Проте у листопаді загибель захисника підтвердили.

Про нього розповіли в Камінь-Каширській громаді.

Новий 1980 рік приніс у сім’ю Анатолія та Надії Саливончиків первістка. 2 січня 1980 р. у с. Кременець Рожищенського району Волинської області народився Василь Анатолійович Саливончик. Згодом подружжя переїхало до села Щитинь. Зростав хлопець разом з молодшою сестричкою у сім’ї педагогів, де завжди цінували розум і знання. Мама – вчителька зарубіжної літератури, тато – викладач історії створили навколо сина атмосферу пізнання і творчості.

 У 1986 році Василь пішов до першого класу Щитинської школи. Навчався хлопець легко і з задоволенням. Йому однаково просто давалися як точні, так і гуманітарні науки. Цікавився Василь історією, літературою, любив математику і фізику. Вчителі дивувалися його ерудиції та допитливості.  А ще Василь з юних літ пробував себе у творчості. Віршував та писав прозу.

Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43

Після 9 класу юнак вирішив стати на батьківську стежину і вчителювати, щоб ділитися своїми знаннями та виховувати майбутні покоління, тому вступив до Луцького педагогічного училища. Навчаючись в обласному центрі хлопець брав активну участь у Всеукраїнській військово-патріотичній організації «Тризуб», проходив вишкіл у Зарваниці Тернопільської області. Участь у цій спільноті не тільки зміцнила фізичну форму хлопця, але й поглибила патріотичні переконання та бажання служити своїй країні.

На 2 курсі училища Василь вирішив, що вчительська професія – не його покликання і продовжив здобувати освіту в Черченській середній школі, яку успішно закінчив у 1997 році.

Далі у житті Василя – строкова служба у Збройних Силах. З 1998 року по 2000 рік служив у Національній Гвардії України в підрозділі спеціального призначення в місті Чугуєві Харківської області. У 1999 році Василь навіть брав участь у військовому параді до Дня Незалежності в столиці, за що був відзначений Грамотою Президента України. Після розформування Національної гвардії закінчив строкову службу в артилерійському полку в м. Запоріжжі. Військова справа подобалась чоловікові і ще два роки він захищав Україну за контрактом.

Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43

На межі тисячоліть тут, в Запоріжжі, Василь одружився. У шлюбі народилася донечка Анастасія.  Після кількох років життя в індустріальному місті чоловік з сім’єю переїжджає на рідну Волинь. Обмінявши міську метушню на спокійний ритм сільського життя, родина оселилася у Щитині. На поліській землі рід Саливончиків дає новий пагін – народжується синочок Станіслав. На малій Батьківщині Василь деякий час працював у Щитинській школі робітником з ремонту, пізніше – на  лісопереробному виробництві ТзОВ «ДОФ АРБО», мешкаючи вже у райцентрі.

Коли у 2014 році над Україною нависла російська загроза чоловік добровільно став на захист територіальної цілісності Батьківщини, але за станом здоров’я був комісований.

У лютому 2022 року у двері українців постукала повномасштабна війна, Василь Анатолійович знову поповнив лави добровольців. У березні 2022 року військовий шлях Василя Саливончика розпочався з роти охорони у Володимирі, продовжився на кордонах Сумщини, а згодом й на Донеччині. З січня 2023 року чоловік став командиром 2-го стрілецького відділення 24 ОМБр імені короля Данила.  На долю Василя випали й запеклі бої за Бахмут.

10 травня 2023 р. чоловік востаннє виходив на зв’язок з рідними. Він повідомив, що наступного дня вирушає на важливе завдання в ролі командира штурмового взводу, якому доручили вибити ворога з-під Майорська. І вони зробили це: захопили ворожі позиції, знищили рашистів. Але коли хлопці поверталися, їх наздогнав ворожий масований обстріл. Командир був важко поранений осколками, втратив у бою обидві ноги, але біль не зламав його дух. Василь віддав наказ відступати, а сам, як справжній боєць, назавжди залишився на полі битви. Пів року хоробрий захисник вважався зниклим безвісти, а його родина жила в надії на чудо, що одного дня вони таки отримають звісточку про те, що Василь живий.

Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43Віддав наказ відступати, а сам назавжди залишився на полі бою: Герою з Волині навіки 43

Проте холодний листопад приніс трагічну вість – 11 травня 2023 Україна втратила ще одного гідного сина Василя Анатолійовича Саливончика. Але рід відважного воїна, справжнього патріота буде вічно буяти в дітях та внуках.

За бойові заслуги посмертно нагороджений орденом «Хрест Героя».

Похований 23 листопада 2023 року на кладовищі в с. Щитинь.

Читайте також:

Можливо зацікавить

Загинули на Донеччині: у Луцьку попрощалися з військовослужбовцями Олександром Чируком та Іваном Литвіном
фото

Загинули на Донеччині: у Луцьку попрощалися з військовослужбовцями Олександром Чируком та Іваном Литвіном

«Ми поруч, щоб тримати за руку»:  на Волині запрацювало «Сестринство» — спільнота підтримки для жінок

«Ми поруч, щоб тримати за руку»: на Волині запрацювало «Сестринство» — спільнота підтримки для жінок

«Я дивився на них по телевізору, а потім грав з ними»: волинянин — про виступи з легендами «Динамо»

«Я дивився на них по телевізору, а потім грав з ними»: волинянин — про виступи з легендами «Динамо»

Мобілізація в червні 2025: чи можуть призвати чоловіка з депресією або ПТСР

Мобілізація в червні 2025: чи можуть призвати чоловіка з депресією або ПТСР

Розшукують безвісти зниклого 24-річного лучанина, який пішов з дому і не повернувся

Розшукують безвісти зниклого 24-річного лучанина, який пішов з дому і не повернувся

Погодні гойдалки не відпускають: коли на Волинь повернеться справжнє літо

Погодні гойдалки не відпускають: коли на Волинь повернеться справжнє літо

Понад 7 місяців вважався безвісти зниклим: підтвердили загибель молодого Героя з Волині Романа Карпюка

Понад 7 місяців вважався безвісти зниклим: підтвердили загибель молодого Героя з Волині Романа Карпюка

Вісім волинських поліцейських отримали почесні військові нагороди за службу на фронті

Вісім волинських поліцейських отримали почесні військові нагороди за службу на фронті

12 днів не дожив до 33-річчя: історія полеглого воїна з Волині

12 днів не дожив до 33-річчя: історія полеглого воїна з Волині