«Це для мене велика честь… Я знав багатьох з них»: у Луцьку вручили посмертні нагороди сім’ям загиблих Героїв

У п'ятницю, 29 серпня, у Луцькій міській раді відбулося вручення відзнак 5-ї штурмової бригади "Меморіальний хрест" родинам загиблих захисників України.

Меморіальний хрест – це почесна військова відзнака, яка вручається посмертно родинам воїнів, які загинули на війні. Цей хрест – символ вічної пам’яті, вдячності та шани.

«Сьогодні ми вшановуємо тих героїв, завдяки яким наша країна продовжує боротьбу. Я хочу подякувати в першу чергу всім батькам, матерям, які народили та виховали справжніх героїв, хочу подякувати дружинам, які підтримували і допомагали своїм чоловікам», - сказав міський голова Ігор Поліщук.

Нагороди отримали сім’ї:

• солдата ГАРДЖАЛУ Миколу Володимировича, номера обслуги 1 кулеметного взводу роти вогневої підтримки 3 штурмового батальйону військової частини А4010;
• солдата ЗІРКЕВИЧА Максима Сергійовича, механіка – водія 3 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу 2 розвідувальної роти розвідувального батальйону військової частини А4010;
• сержанта ІСАЄВА Віктора Володимировича, командира 2 відділення технічного обслуговування ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини А4010;
• солдата КИРИЧИКА Андрія Івановича, гранатометника протитанкового взводу роти вогневої підтримки 3 штурмового батальйону військової частини А4010;
• молодшого сержанта ЛІТВІНА Андрія Геннадійовича, головного сержанта 1 розвідувального взводу 1 розвідувальної роти розвідувального батальйону військової частини А4010;
• старшого лейтенанта МЕЛЬНИКА Олега Миколайовича, командира роти вогневої підтримки 4 штурмового батальйону військової частини А4010;
• солдата МИКОЛАЙЧУКА Миколу Миколайовича, номера обслуги гранатометного відділення 1 штурмового взводу 6 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини А4010;
• солдата МИРОНЮКА Андрія Валерійовича, механіка – водія 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 9 штурмової роти 3 штурмового батальйону військової частини А4010;
• молодшого сержанта МІХЄЄВА Юрія Вікторовича, командира бойової машини – командира 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 7 штурмової роти 3 штурмового батальйону військової частини А4010;
• солдата ОКОНЯ Антона Вікторовича-Амеріковича, водія 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 4 штурмового батальйону військової частини А4010;
• сержанта ПЕТРУКА Анатолія Васильовича, головного сержанта взводу охорони роти матеріального забезпечення батальйону матеріального забезпечення військової частини А4010;
• солдата ПЕТРУКА Володимира Юрійовича, стрільця – помічника гранатометника 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини А4010;
• солдата САВЧУКА Андрія Миколайовича, стрільця 1 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини А4010;
• старшого солдата СОЛОВЕЯ Андрія Олександровича, старшого стрільця – оператора 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 7 штурмової роти 3 штурмового батальйону військової частини А4010;
• старшого солдата ТРУШИКА Вадима Ростиславовича, головного сержанта 3 штурмового взводу 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини А4010;
• старшого солдата ФАЛЬЧУКА Миколу Івановича, старшого стрільця – оператора 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини А4010;
• солдата ЦЮРУ Андрія Миколайовича, номера обслуги 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 8 штурмової роти 3 штурмового батальйону військової частини А4010.

Журналісти ВСН поспілкувалися з ветераном Олександром, на позивний «Фін», який зазначив, що для нього вручення відзнак родинам загиблих — це не просто формальність, а велика честь.

«Бути тут зараз для мене велика честь, я багатьох знав особисто. Це героїчні, мужні хлопці. З кимось я з перших днів воював. Був у нас такий  Петрук Анатолій, «Пірат» наш. Я був з ним з першого дня, він приїхав з Іспанії та пішов на фронт.

Також до  останнього знав Ісаєва, ми познайомились на початку формування бригади. Я знав багатьох з них».

До повномасштабного вторгнення «Фін» мав власний бізнес та проживав у Фінляндії. Але 24 лютого 2022 року все змінилося, чоловік прийняв рішення стати на захист рідної землі, залишивши мирне життя позаду.

Нині Олександр —  керівник напрямку підтримки ветеранів західних регіонів України ГО «Рада ветеранів 5 окремої штурмової бригади». Він сприймає це як продовження своєї місії — вже у цивільному житті.

Після звільнення з військової служби три місяці тому, чоловік регулярно бере участь у супроводі загиблих у Луцьку. Він каже, що не пропускає жодного прощання з полеглими побратимами:

«Я кожного разу проводжаю полеглих. І щоразу дуже болісно, дуже болісно, але це має хтось робити». Для нього це спосіб вшанувати пам’ять і підтримати громаду».

Окрім цього 5-та окрема штурмова бригада планує проєкт, який дозволить сім’ям загиблих та ветеранів отримати допомогу.

«Зараз стартує дуже великий проєкт, буде створений додаток, де кожен ветеран чи сім'я загиблого зможе зареєструватися. Буде створена програма, у якій буде багато бонусів, зокрема програми відпочинку та тренінгів», - зазначив «Фін».

Вручення відзнак стало символом вдячності та пам’яті. Представники влади подякували родинам за мужність і наголосили: імена загиблих назавжди залишаться в історії громади.

Читайте також:

• Не судилося станцювати вальс з донькою на її випускному: посмертну нагороду Героя з Волині вручили дружині
• «І в пеклі треба боротися за своє право»: історія захисника з Волині
• Серце зупинилося у лікарні міста Запоріжжя: на Волинь «на щиті» повернувся військовий Микола Комаров