Єдиний на Волині, чиї роботи фальсифікують: у Луцьку відкрили виставку унікального художника
У Луцьку відкрили виставку волинського художника Олександра Валенти. Урочистий захід відвідали владці, рідні та друзі художника та небайдужі до мистецтва лучани.
У середу, 14 лютого, у Художньому музеї Луцька відбулося відкриття виставки «Олександр Валента (1944 -1997). Міф і реальність. Малярство, графіка, документальне фото». Презентація робіт відбулася в межах виставкового проєкту «Скарбниця. Художнє життя Луцька на зламі століть. Твори волинських художників із колекції ВКМ» (в рамках відзначення Року Художнього музею у Луцьку та з нагоди 50-річчя діяльності (1973 - 2023).
Завідувач Художнього музею Зоя Навроцька розповіла, що готуючи цю виставку, було зібрано багато оповідей, реальних та нереальних. Цікаво, що це перший художник, якого фальсифікують у Луцьку.
«Готуючи цю виставку, ми відхилили майже десять сфальсифікованих робіт. Ми бачили, що це не Валента. З одного боку це ганьба, оскільки ці твори продавалися заможним людям. Але з іншого боку це говорить про той міф, який оточує самого художника з його перших років у Луцьку і до його смерті», – додала Зоя Навроцька.
Зі слів Зої Навроцької, саме про цього художника можна писати біографічні твори та видавати фільми, адже це особлива постать в культурно-мистецькому житті волинян.
На презентацію прийшло чимало лучан, колег та друзів художника. З-поміж гостей була й сестра Олександра, Лідія Валента.
«Перший подарунок, це ви всі, що ви прийшли до нього, щоб зустрітися, радіє серце і він разом. Ви не тільки прийшли самі, ви принесли свої і його улюблені картини. А другий подарунок - це безумовно люди, які працювали над тим, щоб ми зустрілися з вами. Це велика і дуже важка робота», — додала Лідія Валента.
Фундатор МСУМК Віктор Корсак запропонував створити меморіальний музей Олександра Валенти.
«Культура – це не тільки територія, мова, люди. Культура складається з певних людей, які щось лишають після себе. Ми бачимо зараз такі роботи і таку людину – це фантастично. Давайте зробимо меморіальний музей Валенти.
Це не обовʼязково 500 м². Це може бути в приміщенні на вулиці Олександра Валенти. Якщо сьогодні його картини можна зібрати, то через 10 років зробити це буде складніше. Щось є у фондів, в колекціонерів, щось ми купимо. Я готовий до цього долучитися», — сказав Віктор Корсак.
Українська політична і громадська діячка Ірина Констанкевич повідомила, що 80-річний ювілей Олександра Валенти вже включений в державну постанову про найвизначніші ювілеї 2024-2025 років.
«Ми ще не до кінця усвідомлюємо, наскільки нам пощастило з Валентою. На відстані душі і серця відчути та побачити ці роботи. Ми не тільки є живими сучасниками цього міфу, але й повинні щось робити для цього.
Нам вдалося повернути імʼя Валенти в загально-український канон. Тобто 80-річний ювілей Олександра Валенти вже включений в державну постанову про найвизначніший ювілеї 2024-2025 років і я нас усіх з цим вітаю», — сказала Ірина Констанкевич.
Заступниця міського голови Луцька Ірина Чебелюк зазначила, що міська рада Луцька небайдужа до художніх музеїв громади.
«Ми дуже небайдужі до Художнього музею. Ми не можемо осторонь пройти жодного музею, який знаходиться на території нашої громади, тому що це наше надбання. Це культура, яку ми маємо можливість увіковічнити в певних документах, щоб святкувати ті дати, які точно не знає ніхто з інших представників у високих кабінетах. Дякую кожному волинянину, який дбає за культурну спадщину, яка є характерною саме для нас», — зауважила Ірина Чебелюк.
Довідково:
Олександр Валента у професійне образотворче мистецтво прийшов із самодіяльного. Спеціальної художньої освіти не здобув. Уже дорослим у 1961–1965 роках відвідував студію при Луцькій дитячій художній школі. Працював у галузі станкового живопису, переважно у жанрі натюрморту, пейзажу, особливо любив міські архітектурні краєвиди, зрідка писав портрети.
Захопившись імпресіонізмом та постімпресіоністичними течіями французького мистецтва, у 1960–1970-ті роки працював у стилі пуантилізму (крапковий живопис). Писав картини із зображеннями вечірніх вулиць міста («На зупинці», 1961; «Вечірній Луцьк», 1968; «Вечірнє місто», 1973), силуети монастирів і храмів у морозний засніжений вечір («Зима», 1966), натюрморти з соняхами, 1967; маками, 1970; оселедцями, 1967; рибою Варнад, 1971 тощо.
Читайте також:
• Понад 30 картин дружин загиблих воїнів побачили світ у Луцьку
• У Луцьку запрацювала інклюзивна крамничка, виторг з якої піде на потреби бійців
• Їх вчинки та дії додають військовим сил: волинським юним волонтерам вручили відзнаки