Мріяв одружитися, збудувати дім, виховувати дітей, але збулося: спогади про 25-річного Героя з Волині Володимира Приходька

Жив на світі хлопчик… Такий, як і сотні, тисячі його ровесників… Усміхався сонцю, радів життю, широко відкритими очима споглядав навколишній світ. Знайомою стежиною бігав від рідного дому до школи у село Цміни, з напутнім словом учителів радісно вийшов на широку дорогу дорослого життя…

Про це пише газета Нова доба.

Щоб освоїти професію столяра, Володя вступив до Маневицького професійного ліцею. Звідти його призвали в армію, служив десантником у 80-ій аеромобільній бригаді м. Львова. Командування цінувало його за професіоналізм, чесність, відданість. Вчителі раділи за свого вихованця. Особливо гордився ним Сергій Миколайович Оленюк, воїн-“афганець”, дядько Володі, який у школі готує юнаків до служби в армії на уроках «Захисту Вітчизни».

Хлопець, навідуючись до школи після її закінчення, часто зупинявся перед стендом зі світлинами випускників, які пов’язали свою долю з військовою справою.

Одного разу він сказав: «Колись і моє фото красуватиметься тут». Тепер щодня очі Володі з фотографії зустрічають тих, хто приходить до школи.

Йому виповнилося лише двадцять п’ять. Мріяв одружитися, збудувати дім, виховувати дітей. Не збулося. Захищаючи незалежність і цілісність України, під час антитерористичної операції Володя загинув на Донеччині. Відійшов у Вічність і ніколи не повернеться, не усміхнеться, не заговорить. Якими словами передати біль матері, батька? Як висловити горе всіх близьких?

Людмила ЛАВРЕНЮК

Читайте також:

• «Як же ми вас чекали!» - спогади бійця 14 ОМБр про день звільнення Куп’янська
• На момент загибелі Героя його дружина була при надії: захиснику з Волині назавжди 27 років
• «Він поспішав жити і мріяв тренувати дітей»: спогади про 23-річного Героя Вадима Дудка з Волині