«Вона вперто і принципово вирішила, що ми будемо разом»: історія кохання подружжя артилеристів з волинської бригади
У 2018 році в одному з артилерійських підрозділів Князівської бригади почалася спільна життєва історія Юлії та Олександра.
Історію подружжя розповіли на сторінці 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого у фейсбуці.
- Чи зможеш протягнути мене 20 метрів, якщо я отримаю поранення?, - запитав військовий Олександр у молодої медикині Юлії. Не замислюючись, вона відповіла:
- Протягну!
Вона - цілеспрямована та готова до нових викликів, він — досвідчений воїн із бойовим досвідом.
Олександр служив ще з 2015-го. Першого дня знайомства він дивився на Юлію з цікавістю та деяким сумнівом, коли та прийшла на службу медиком. Але за зовнішньою крихкістю приховувалася неабияка рішучість і амбіції.
Юлія в 2018 році вирішила, що її місце серед військових, і добровільно приєдналася до армії. Розпочавши службу як медик, уже за рік вона навчалася на офіцерських курсах і блискуче виконувала свої обов’язки за артилерійським фахом. Її впевненість вразила навіть досвідченого Олександра.
- Я спершу тримав її на дистанції. Але вона вперто і принципово вирішила, що ми будемо разом, — згадує Олександр, посміхаючись.
Відтоді Юлія та Олександр подружня пара. Після початку повномасштабного вторгнення їхній шлях війни проходив від Києва до Донбасу, від Миколаєва до Харкова. Кожен спільний епізод ставав випробуванням на міцність та новою сторінкою їхньої подружньої історії.
Будучи на Миколаївщині, їхній підрозділ потрапив під сильний обстріл. Це був один із виїздів Юлії як тимчасово виконуючої обов’язки командира артилерійського підрозділу. Від шквального вогню ворожої артилерії вони втратили кількох побратимів…
Саме тоді Юлія проявила свою рішучість. Вона отримала координати цілі.
- Знищення ворожої радіолокаційної станції – було неабияким успіхом для мене і для моїх побратимів! Та ще й з першого пострілу гармати! Після цього ми набралися ще більше впевненості й били точно й без вагань по інших цілях.
Юлія тоді була нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Олександр надзвичайно пишається дружиною, її успіхами у службі, досягненнями А Юлія дуже вдячна чоловікові за підтримку і мудрі поради.
Читайте також:
- Старається при кожній нагоді зателефонувати мамі, аби заспокоїти її: волинянин потрапив на фронт у 18 років
- «Після того, як збили ворожий винищувач, нас обстріляли, і я втратив очі»: історія військового з Волині Петра Онищука
Будь в курсі усіх новин
