«Воїн світла та добра»: спогади про загиблого волинянина, переможця «Ігор нескорених» Володимира Нероду

Хлопець завжди мріяв стати офіцером. У 19 років пішов служити за контрактом у 14-ту окрему механізовану бригаду, понад десять місяців провів під Щастям. 2018-го отримав мінно-вибухове поранення на бойовій позиції біля Попасного Луганської області. Спочатку, пригадує Володимир, рятували у місцевій лікарні, потім лікували медики Харкова і Києва. Шансів на життя лікарі не давали. Казали, що хлопець «народився у сорочці». Пише Суспільне.

Потім була довга реабілітація в Ірпені та Німеччині. Зробили операцію на руці, пересаджували нерв. Руку вдалось врятувати. 2019-го року за станом здоров’я, військовослужбовець, мусив звільнитися зі Збройних сил України. Каже, що це для нього сумна історія, бо хотів служити.

Також Володимир Нерода у 2020 році був переможцем Всеукраїнських онлайн-змагань «Ігри нескорених», де виборов перше місце у дисципліні «Стрільба з лука - класичний лук» у категорії початківці.

Друзі, побратими, волонтери та просто знайомі з біллю публікують спогади про загиблого Захисника та останні його повідомлення.

«Ще вирване одне молоде життя. Війна його шматувала. Жорстоко шматувала тіло. Намагалася розірвати на шматки його душу. Але з душею у неї нічого не вийшло. Вона була цілісна і чиста. Володя рвався на фронт, рвався у бій. Турбувався про свій підрозділ. Був вдячним і щирим. Вічна пам'ять тобі, хлопчику! Хай твоя душа спочиває в мирі. Вона цього заслужила», - пише Тетяна Климчук.

Волонтерка Наталія Ариванюк публікує останнє повідомлення Володимира. 

«Вовчик, ти завжди будеш у моєму серці. Дуже світла дитина. Не почую я більше «пані Наталочка, як ваші справи..» тільки ти так мене називав. Спочивай друже. Серце крається, всі його любили, всі волонтери не волонтери, світла дитина, дуже боляче», - пише волонтерка.

«Вова Нерода загинув на цій проклятій, кривавій війні. Скрипнула небесна брама. Воїн світла і добра. Володя майже дитиною потрапив до нашого шпиталю після тяжкого поранення. В 19-ть. На фото вони ще зовсім юні Герої, котрі вмить стали дорослими через кац@пських недолюдів. Я пам'ятаю, як по черзі з Віталиком грались там же в їдальні рожевим зайцем. Заєць діставсь імениннику. 

Лікарі довго боролись за життя Вови. І ми раділи успіхам. Завжди підтримували. Потім була реабілітація за кордоном. Всі чекали повернення і раділи, що вже вдома. Але Вова не всидів удома. Знову став на захист Украіни. Загинув рятуючи побратима, і закриваючи нас своїм тілом, як щитом, від руських ординців», - пише Віра Тимошенко.

«Вова Нерода загинув. Для мене цей малий - ціла історія з таким болючим кінцем, що просто сил нема більше. Його, пораненого, привезли до нас в Київський шпиталь у той день, коли був відбір на «Ігри Нескорених» у Сідней у 2018 році. Наталія Козіна приїхала зі шпиталю на стадіон зі словами: «Такого важкого хлопчину привезли, лікарі переживають виживе, чи ні. Не дають ніяких прогнозів». Він вижив.

Годували його всім шпиталем, як малу дитину: хтось вмовляв, хтось сварив - а він не хотів ніяк. Знову всім шпиталем відправляли Вову на лікування в Німеччину, а він ледь не плакав, бо «Там же вас не буде!». Знову сварили, коли почав проситися назад в Україну і ще не долікувався.

Вова був дитиною всім нам. Його можна було сварити рівно до того, як він починав усміхатися. А усміхався він майже завжди, коли нас бачив.

14 травня 2021 року Вовка приїхав на відбір у команду на Warrior Games. На реєстрації, за день до змагань, він обіймав, показував своє друге підборіддя і сміявся, що нарешті відгодувався. В день змагань переживав, що я працюватиму і не побачу, як він влучає у мішені на стрільбі з лука. Я таки працювала і багато чого пропустила, але на його вистріли встигла.

Неймовірна щира і дитяча радість, коли взяв медаль з баскетболу на візках. Якраз на цьому фото Аня вручає йому нагороду.Вова - малий, який вже один раз мав не вижити та вижив. Попри прогнози лікарів. Попри все. Вова загинув сьогодні на війні. Страшно, що так. І ще страшніше, що всіх їх, кого втрачаю зараз, могло не бути взагалі в моєму житті», - пише Марина Соколова.

«Не вистачає жодних слів, щоб висловити біль і смуток через загибель наших хлопців на війні. Особливо боляче втрачати того, кого добре знав, із ким разом ми служили з перших днів великої війни, виїжджали на бойові чергування упродовж п’яти місяців.Володимир Нерода, народився 1 січня 1997 року - воїн, волинянин, який віддав своє життя за Україну. З початку широкомасштабної російської агресії входив до складу моєї мобільної групи по охороні важливих державних об’єктів.

Завжди пам’ятатиму і згадуватиму його, побратима і бойового друга. Надійний, порядний і чесний. Готовий допомогти, підтримати, підставити дружнє плече. Називав мене дядя Женя… Воїн, який пішов захищати країну ще у 2014 році. Мріяв про час, коли зможе жити мирним життям, будував плани на майбутнє, яким, на жаль, не судилося здійснитись…

Молодий чоловік, якому ще жити й жити, справжній захисник, щира і добра людина – життя Героя обірвалося під час виконання бойового завдання, внаслідок отриманих травм, несумісних з життям», - пише депутат міської ради Євген Ткачук.