Волинянка доглядає за господарством, поки чоловік захищає Україну

Наталія Марущак живе у селі Серкізів Турійської громади. Жінка самостійно веде велике господарство, поки її чоловік Сергій захищає Україну від російських окупантів.

Чоловік Наталії Сергій — командир відділення однієї з бригад, позивний "Мажор". Вони одружені понад 20 років. Від початку повномасштабного вторгнення він став на захист країни. Додому приїжджає рідко, розповідає жінка, тому вся робота — на її плечах, - пише Суспільне.

"Він в армії не служив, але пішов на війну, автомата в руках не тримав, але не боявся. Зараз він сержант, має дві нагороди "Два золотих хреста", — розповідає Наталія.

Вся робота — на її плечах: волинянка веде господарство, поки чоловік захищає Україну

З перших місяців війни вона залишилася сама з худобою та господарством.

“Перший рік я все встигала – і сіяла, і горала, і картопля. А пізніше все більше і більше почала втомлюватись. Цього року я взагалі заспокоїлась — що зроблю, те зроблю”, — каже Наталія.

У своєму господарстві волинянка має коней, кіз, качок, курей, кролів, гусей, собак і котів. Роботи вистачає цілий рік — каже, що навіть взимку менше не стає: треба топити, варити, виносити гній, заготовляти сіно і солому.

“Моїй худобі ліпше живеться, ніж мені. Якби не те хазяйство, я б від того телефону не відірвалася, у мене була одна війна. Те хазяйство мене і піднімало. Мені отдихати не можна, бо я знов війною заслабію”, — ділиться жінка.

У Наталії є трактор, який купив чоловік, аби їй було легше працювати. Але жінка зізнається — серце належить коням. Їх запрягає сама, обробляє землю, збирає сіно, возить корми.

"То чоловік мені купив трактор, щоб коні збула, щоб сіно не заготовляла, щоб гній не викидала. Я кажу: трактор хай тебе чекає, а мені треба коні, я їх люблю", — говорить Наталія.

Попри втому й побутові труднощі, жінка вірить у перемогу і мріє про одне — щоб чоловік повернувся додому.

“Я тільки бачу перемогу, я не бачу поразки, — ділиться жінка. — Але, я знаю, як там хлопцям дістається та перемога. Забагато полягло, аби здатися. Мрія одна, аби закінчилося усе і чоловік повернувся додому живий і здоровий”.

Довідково: Міжнародний день сільської жінки відзначають щороку 15 жовтня. Його запровадила Генеральна Асамблея ООН у 2007 році, щоб вшанувати внесок сільських жінок у розвиток сільських територій, продовольчу безпеку й економіку.