Взяли кілька сумок і собаку: подружжя з Харківщини знайшло прихисток на Волині. Відео
Олександр і Надія Князеви виїхали з Харківської області в середині травня цього року, коли через постійні прильоти й обстріли окупантів залишатися вдома було небезпечно. Вони взяли із собою кілька сумок і собаку, приїхавши в село Колодяжне на Волині. Додому повертатися не планують.
Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс», пишуть Волинські новини.
Подружжя жило в місті Люботин, що майже за 25 кілометрів від Харкова. Вони разом уже 35 років і все пережили як одна душа. А 15 травня поїхали на Волинь.
«Там така обстановка, що бойові дії підходять уже ближче. Коли окупанти пішли на Вовчанськ, над нами й ракети, і літаки літали. Кажу: життя та здоров’я важливіші за майно», – пригадав Олександр Князев.
Хоч довелося покинути все нажите роками, про те, що виїхали, не шкодують.
«Не шкодую, бо через тиждень по Люботину прилетіло. Якраз у центр, а ми біля центру жили. Там вікна повибивало, поранені люди були», – каже переселенець.
Олександр Князев додає: боялися, що потім не зможуть виїхати в безпечніше місце. Нині рідна оселя родини вже в аварійному стані. Але все ж дещо остерігалися, бо на Харківщині, на жаль, ще гуляють байки про «страшних бандерівців».
Але ставлення місцевих до переселенців дуже приязне. Кажуть: не очікували такої уваги та турботи від волинян. Люди переживали і про їхнього собаку Графа, якому п’ять років і якого просто не змогли лишити на Харківщині.
«Пес трусився всю дорогу. Ми його затягували у вагон. Вимагали намордник, але провідниця сказала, що можна без нього, бо в собаки стрес. 18 годин їхали, а він не спав, з потяга знімали на руках», – ділиться Надія Князева.
Лиш кілька днів тому песик знову почав гавкати, а до цього тільки скавулів. Вибухів дуже боявся. Подружжя пережило чимало страшних моментів із початку повномасштабної війни – було й таке, що вже прощалися одне з одним.
«Росіяни підійшли дуже близько до нашого міста. Одного разу ввечері чую вибухи, обстрілювали з «Градів». За 150 метрів від нас дах посікло уламками, а трохи далі все палало. Виходжу й бачу, що вітер дме в наш бік, а тому може все згоріти. Ми обнялися і стали прощатися. Але пожежники погасили вогонь», – розповіли переселенці.
Нині родина не планує повертатися. Хочуть дожити до старості на Волині. Як зауважили, ставлення місцевих до них чудове.
Читайте також:
- Довелося проїхати 15 російських блокпостів: подружжя педагогів розповіли про переїзд з окупованих Олешків до Луцька
- На Волині зустріли евакуаційний потяг із Донеччини
- «Росіяни напали, а ми лягли спати»: як донеччанка, якій довелось рятуватися від війни двічі, знайшла дім на Волині
Будь в курсі усіх новин
