«Я мусив це зробити»: як дільничний офіцер із Волині став бійцем на передовій

У мирному житті Назар Колядко — старший дільничний офіцер поліції з Горохівщини, капітан із понад 19-річним досвідом служби. А вже понад рік він — боєць стрілецького батальйону поліції Волині. Добровільно пішов на війну, попри занепокоєння дружини та сина. Його рішення стало несподіванкою для родини, адже до того фронт пройшов його рідний брат. Але Назар знав: залишитися осторонь — не про нього.

Про те, як 40-літний Назар боронить Україну на Торецькому напрямку, пише ГУНП у Волинській області.

«Багато хто хоче сидіти на лавочках, нічого не робити і щоб усе було добре. Щоб тільки хтось, але не ми. Тому я як поліцейський, який давав присягу, прийняв таке рішення. Мій вклад, може, і невеликий, але я мусив це зробити. І разом з побратимами ми виконуємо свою місію», - говорить капітан.

«Я мусив це зробити»: як дільничний офіцер із Волині став бійцем на передовій

У стрілецькому батальйоні довелось пройти всі «ази» військової підготовки, опанувати нову спеціальність оператора БПЛА. З допомогою літальних апаратів нині бійці супроводжують захід колег на позиції, вивід поранених, доставку провізії, бойових комплектів та інше. На жаль, доводиться і евакуйовувати «двохсотих» та «трьохсотих»...

Один з випадків запам’ятався особливо, йдеться про тяжко пораненого колегу Василя Вітра.

«Це важко описати словами. Ми бачили на екрані його евакуацію. Коли біля них прилетіла міна, всі хлопці попадали і так лежали кілька секунд, ми думали, що це все. Але вони піднялись і почали йти далі, і так більше доби. Поруч ще падали міни. Але всі вийшли живими, це головне, наш колега вже переніс кілька операцій», - пригадує боєць.

Сам Назар також отримав нетяжкі поранення: коли перебував на позиції, в бліндаж прилетів fpv-дрон. Однак служить далі, бо це – його обов’язок.

За роботою вдома, звісно, сумує. За 19 років служби дільничного знали буквально всі. Найбільш приємно згадувати позитивні події, коли комусь реально допомагали. Пригадує, що часто розшукували дітей, безвісти зниклих похилого віку.

«І коли ту бабусю дві доби шукаєш, не спиш, прочісуєш ліси і болота, а потім знаходиш і повертаєш рідним, вони готові, як кажуть, ноги цілувати. Люди вдячні», - говорить поліцейський.

Пригадує, як однієї зими зустріли бус з розвезення хліба, що застряг в снігу. Доклавши чимало зусиль, таки допомогли водієві вибратись.

«Далі він відчинив дверцятка транспортного засобу і сказав: «Беріть, що хочете. Усе забирайте. Я вам такий вдячний!» А там було повно хлібобулочних виробів. Ми, звісно, подякували і поїхали далі по викликах. От цей випадок гріє душу і свідчить про вдячність та довіру», - каже Назар.

У день професійного свята офіцер зичить колегам терпіння, сили і мудрості, гідно виконувати свою роботу, де б не були. А сам, разом з іншими поліцейськими-добровольцями, продовжує нести службу на Сході і захищати країну.