«Я поруч, я пишаюся вами і люблю»: історія воїна з Волині Руслана Лужанцова

Руслан народився 9 березня 1974 року в місті Рівне, жив у Луцьку на Волині. Закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Після навчання служив у прикордонних військах, зокрема в Домановому та Ягодині. Після демобілізації став майстром з виготовлення меблів.

«Чоловік захоплювався боксом, любив спорт і тварин. Мав призові місця у змаганнях з шахів та навчив грати сина», – сказала колишня дружина Анна.

Під час повномасштабної війни Руслан захищав Україну у складі 24 ОМБр імені короля Данила, де обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника.

«Це був справедливий, щирий і цілеспрямований чоловік, який дуже любив життя, дітей і свою країну. Людина, до якої завжди можна було звернутися за допомогою та підтримкою. Він казав дітям: «Я поруч, я пишаюся вами і люблю». Зараз – через світи», – додала Анна.

Руслана Лужанцова поховали у селі Гаразджа.

У нього залишилися мама Лідія, донька Анастасія та син Артур.

Читайте також:

• Не встиг створити власну сім'ю: Герой з Волині рівно місяць не дожив до свого 33-річчя
• «Зубр», який завжди виходив з оточення: спогади про загиблого Героя Миколу Зубача з Волині
• Перед відправкою на фронт сказав: «Можливо, ми більше ніколи не побачимось»: Герою з Волині навіки 24 роки