«Я вже не залізна людина»: після «гарячої» Авдіївки військовий намагається звикнути до спокійної Волині

Про це йдеться в сюжеті 12 каналу.46-річний Дмитро лежить у відділенні неврології. Розповідає, що після контузії йому постійно дзвонить у голові, і він дуже погано спить у ночі.

«Операцію вже зробили, вже весь зайвий метал з мене вийняли. Я вже не залізна людина. Залишилось тільки, щоб шви затягнулися і прибрати цей ефект від контузії. Тобто я погано чую, погано сплю і весь час дзвонить в голові», - ділиться чоловік.

Поранення Дмитро отримав 30 серпня біля Авдіївки. У двох із другом пробігли кілометрів п'ять до машини і поїхали у лікарню. Тоді, каже, не відчував нічого, бо треба було рятуватися із зони обстрілів.

«Я з пробитою спиною за кермом, товариш без пальця з контузією, з уламками у спині. Нам добряче там прилетіло», - згадує Дмитро.

Поки потрапив на Волинь, Дмитро побував у чотирьох лікарнях. Тут, ніби й спокійніше. Проте війна його в думках не покидає. Він загострено реагує на ситуації ззовні.

«У мене перша думка – де лягти, куди впасти, за чим заховатись», говорить

Тому лікарі запропонували Дмитрові пройти короткий тест на стресостійкість.

«Ми спостерігаємо, чи може наш пацієнт долати стрес за допомогою його внутрішніх факторів. Тобто це сприйняття, а також адаптація. І звісно, зовнішні фактори. Це є соціум», - каже невропатолог Олександра Первова.

На опитування пішло хвилин 10-15, після чого медсестри цікавляться загальним станом пацієнта і виконують медичні призначення.

Тим часом Олександра Перевова підсумувала результати тестування. Цей тест не є клінічним висновком про стан людини. Це лише перший крок до того, щоб це питання розвивати.Бо ж на практиці лікарі стикаються з різними пацієнтами, зокрема і військовими, які потребують просто елементарної уваги і розуміння, доброго слова і можливості виговоритися.

«Дуже важливо не тільки медикаментозно допомогти людині в стресостійкості, а й в спілкуванні. Воно може допомогти людині. Варто просто, наприклад, сказати доброго дня, привіт, як ваші справи», - розповідає Олександра.

Нині піддається стресам і психотравмам більшість людей. І неважливо, в якій області України вони живуть. Але загострений дисонанс з одного боку, втрата житла, втрата рідних з іншого боку призводять до того, що таких людей більшатиме. Тож потреба в душевній, моральній реабілітації не відставатиме від фізичної.

«Люди приїжджають і кажуть: я не можу ходити по місту. Говорять: я там сплю в бліндажі, а вони тут п'ють в ресторанах і барах, тобто в них все добре, в них тут війни немає. Саме цей дисонанс викликає роздратування у військових, у тих, хто дійсно захищає Батьківщину», - зазначає Дмитро.

У той же час стрес може мати й позитивні наслідки, якщо спонукає людину до змін, до розвитку і якщо лікування дає позитивні результати, то це теж один із факторів боротьби зі стресом. Бо пацієнт розуміє, що він зміг підійнятися над проблемою, а не піддатися її впливові.

«Дзвін перестав переходити з одного вуха в інше, він перестав бути голосніший або тихіший, це дійсно зміни на краще. Я бачу, що процес іде, є ефект від лікування», - розповідає військовослужбовець.

Сім'я, природа, друзі і культура – це чотири складові, які допоможуть відволіктися від буденності. Мозкові потрібні позитивні емоції, якщо вони будуть, то мозок їх прийме. А коли ж без допомоги лікарів не обійтися, то звертатися варто до дипломованих фахівців, які розуміються на психічному здоров'ю людей. Ну а від кожного з нас більше любові одне до одного, бо людяне ставлення іноді лікує не гірше, ніж медикаменти.

Читайте також:

• Після важкого поранення боєць луцького «Любарта» може втратити зір: потрібна допомога
• Відправив рідних на Волинь: захисник, після влучення снаряда у голову, провів два місяці в комі і вже понад пів року бореться за своє здоров’я