Як у Луцьку святкували Преображення Господнє, або Яблучний Спас. Фоторепортаж
6 серпня лучани святкують Преображення Господнє — велике дванадесяте свято, яке в народі відоме як Яблучний Спас. Журналісти ВСН долучились до святкування та поспілкувались з прихожанами, які прийшли до кафедрального собору у центрі Луцька.
У Свято-Троїцькому соборі — повна церква людей. На дворі періщить дощ, але це не заважає — навіть під парасолями стоять бабусі з кошиками. В одних - яблука, в інших - виноград, груші, сливи і навіть мед. Усе накрите вишитими рушниками й поліетиленом — освятити, бо так заведено.
Преображення — не про яблука
Хоч у народі свято називають Яблучним Спасом, суть не в яблуках. У сам день згадується біблійна подія: Ісус Христос разом з апостолами Петром, Яковом та Іоаном піднявся на гору Фавор, де преобразився: лице Його засяяло, як сонце, а одяг став білим, як сніг.
— Це велике свято, бо Христос показав свою божественну природу — відкрив славу, якої апостоли раніше не бачили.— Чому саме на горі? — питаємо у семінариста.— Бо гора — це місце тиші, висоти та усамітнення. У Біблії підняття на гору завжди має символічне значення.
На горі з’являються пророки Мойсей і Ілля — як свідки, як підтвердження того, що Ісус є справжній Месія. Апостоли бачать це і вже не мають сумнівів. За словами семінаристів, Преображення сталося перед хресними стражданнями. Щоб зміцнити учнів у вірі — аби не похитнулися, коли побачать Його страждання.
Це не разова подія — вона має значення і для сучасних християн. Бо Христос показує: ми теж покликані до внутрішнього перетворення, духовного преображення.
— А як це — преображатися у щоденному житті?— Добрими вчинками. Жити чесно, допомагати іншим. Не лише в церкві, а всюди.
Яблука — лише символ
Традиція освячувати плоди прийшла з Візантії — там саме у серпні дозрівав виноград.
В Україні виноград був рідкістю, тому його замінили яблуками та іншими фруктами. Але головне — не плоди, а вдячність Богові за врожай, за милість, за життя. Ми приносимо перші плоди, як подяку Богові. Це ще з часів Старого Завіту, — розповідає семінарист Віталій.
— Ви тільки на яблучний приходите, чи й медовий був?— Та всі святкуємо. На медовий не вийшло, то вже сьогодні, разом зі святими, — сміється бабуся.
Це свято — Преображення Господнє, одне з головних у православному календарі. Відзначали його щороку 19 серпня. Цьогоріч уже вдруге за новим стилем - 6 серпня.
— Трохи було складно звикнути, — зізнається одна з жінок, — але як усі — то й ми. А що, головне — молитися.— У вас завжди освячення плодів?— Завжди. Щороку святкуємо. І з діда-прадіда так.
Що можна, а що — ні
А як із побутовими справами? Чи можна, наприклад, прати або мити посуд?
— У велике свято краще утриматися від мирської роботи. Але якщо є потреба — головне, щоб серце було з Богом, — пояснює один із хлопців у підряснику. — Спочатку храм, молитва, а потім — як уже вийде.
Цьогоріч, попри дощ, люди прийшли десятками. Бабусі, молодь, мами з дітьми. Хтось стоїть усю службу, хтось — на лавочці біля собору, з кошиками. Діляться яблуками, щиро вітаються й посміхаються одне одному.
Свято — не про кількість фруктів, і не про краплі освяченої води. Це про надію, про зміну, про вдячність.
Читайте також:
Будь в курсі усіх новин
