Як пережити втрату близької людини на війні: поради волинської психологині

Журналісти ВСН поцікавилися у кризової психологині Лєни Шторм, як пережити втрату близької людини на війні.

«Коли людина стикається з втратою когось з близьких на війні, стан горювання є природним. Традиційно його проживання ділять на 5 стадій – заперечення, гнів, торг, депресія та прийняття.

Разом з тим, проживання цих процесів може відбуватися в іншій послідовності. Або ж – стикаючись згодом з тригерною ситуацією, людина починає знову відчувати період гніву чи депресії, хоча, здавалося б, уже прийняла ситуацію», - сказала психологиня.

За словами психологині, стани переживання непоправної втрати є важкими, наскільки б людина не була внутрішньо сильною чи навіть психологічно обізнаною. Аби бодай трохи полегшити собі їх переживання, вона рекомендувала скористатися такими порадами:

• Не знецінювати свій реальний стан і, якщо є потреба, звертатися до спеціаліста.
• Розуміти, що в перші тижні чи навіть місяці для людини в такому стані є характерними емоційні гойдалки – часами їй здається, що вона прийняла ситуацію, а часами настає так звана ілюзія непереносимості моменту, коли емоції накривають та здається, що сил більше немає. Пам’ятати, що цей стан мине!
• Шукати внутрішню опору в тому, що є для вас пріоритетом. Можливо, це духовність, волонтерство, мистецтво, психологічна література.
• Не забувати про те, що далеко не з усіма людьми в нас є можливою емоційно-включена комунікація – там, де ми можемо вільно та безпечно для свого психологічного стану ділитися наболілим. Таку комунікацію ми вибудовуємо лише з близьким оточенням. Саме від цих людей можна розраховувати на підтримку.

«Наше спілкування з іншими людьми є функціональним – тобто ми виконуємо одне для одного певні функції, залежно від рольових моделей, у яких спілкуємося. Тож, якщо це функція колеги, сусіда чи далекого знайомого, не варто чекати дуже глибокого розуміння.

Такий підхід до спілкування дасть змогу не обтяжувати себе очікуваннями від людей, які не є близьким колом, та дасть змогу більш стійко ставитися до людської безтактності, якої, на жаль, не уникнути, як свідчить практика. Я зараз про питання щодо обставин загибелі, виплат компенсації та інших питань, які не повинні були б хвилювати людей, котрі не є близькими для родини», -  акцентувала Лєна Шторм.

Часто проживання людиною горя посилює не лише сам факт втрати, а й недостатня чуйність чи нетактовність довкола. Аби психологічно впоратися з цим, важливо пам’ятати про наступне:

• Ви не зобов’язані вести діалоги, які вас обтяжують.
• Ви не повинні проживати своє горе, шукаючи якогось суспільно схвалюваного формату цього проживання чи хвилюючись, «а що люди скажуть». Вони завжди щось скажуть: то людина забагато плаче і не в неї однієї така ситуація; то, навпаки, надто добре виглядає, як для такого періоду життя.
• Ви не маєте придушувати в собі реальні емоції. Якщо вони є екстремально потужними і нищівними для вас, цілком нормально буде звернутися за допомогою до фахівців.

«І на завершення додам: коли людина стикається з втратою когось на війні, в перший час вона оточена увагою, підтримкою та співчуттям. Але швидко на горизонті з’являються інші такі люди, адже втрати не припиняються. Тож історія, яка є унікальною та найбільш болісною для родини, яка з нею зіткнулася, нібито відсовується на другий план у суспільному фокусі уваги.

Тоді ті, хто втратив рідну людину, стикаються з певною самотністю. Це, як правило, відбувається у період до року з моменту втрати. І тут дуже важливо не замикатися в собі, шукати підтримку в близьких та не забувати не лише про саму втрату, а й про честь та подвиг Героя чи Героїні.

Рідні можуть зробити багато для меморіалізації – збереження пам’яті про людину (приміром, організувати вечір пам’яті чи спортивні змагання на честь рідної людини, яка віддала життя за Батьківщину). Адже сенсом цього подвигу є те, щоб життя продовжувалося!», - підсумувала психологиня.

Втрата близької людини — це складний досвід, але важливо пам’ятати, що життя триває. З часом біль притупиться, а пам’ять про людину залишиться частиною вашого серця. Дайте собі можливість пережити цей період, звертайтеся по підтримку і будьте терплячими до себе. Зрештою, це допоможе вам знайти новий сенс і силу жити далі.

Читайте також:

• На Волині вчителька не відпустила дитину до вбиральні: справою зацікавилися поліція та прокуратура
• Як підготувати дитину до школи: поради волинської психологині
• Гарчать та кусають оточуючих: серед підлітків на Волині шириться дивна субкультура