Якими були давні колядки на Волині

Давні волинські колядки — це не просто різдвяні пісні, а справжні пам’ятки народної культури, у яких поєдналися дохристиянські вірування та християнська символіка. Вони передавалися з покоління в покоління усно і зберегли в собі світогляд наших предків, їхні уявлення про світ, природу й добробут. Колядки часто виконувалися не лише в період Різдва, а й були тісно пов’язані з аграрним календарем.

Про це Суспільному розповів фольклорист, доктор філологічних наук Віктор Давидюк.

Так, орієнтовно до XVIII колядки мали переважно світський, язичницький характер, у яких співали про добробут та бажали одне одному багатства. Згодом їх витіснили колядки з християнськими мотивами.

Він досліджував колядки під час 36 експедицій, дві з яких провів на Волині, 13 — по селах Полісся, ще 14 — у Карпатах.

Фольклорист розповів, найдавніші, традиційні колядки розповідали про трьох гостей з неба: «сонце ясненьке», «місяць ясненький», «дощ дрібненький».

«Сонце і дощ зрозуміло чому, а місяць тут до чого? А наші предки орієнтувалися на місячний календар. Я, наприклад, як садівник знаю, що дерево треба садити після повні, тоді краще розвивається коренева система, а поливати його — на молодика. Це знали предки й те, коли має бути три дощики в травні, які приносять врожай», — пояснив Віктор Давидюк.

Тому, в першу чергу закликали сили природи, адже Коляда — це свято урожаю, зауважив фольклорист.

«Воно припадало на той час, коли пізніше святкували День колгоспника — кінець листопада і початок грудня, коли закінчувався обмолот. Через це тексти найдавніших колядок прив'язані до святил, до природних стихій», — додав він.

Саму Коляду відзначали впродовж року. Звідси й походить її назва — коло свят. Також існують й весняні коляди.

Сучасна Коляда зимового циклу раніше була святом Обмолоту, коли завершувалася молотьба пшениці, з якої можна було готувати страви, зазначив філолог. Таким чином кутя й стала основною їжею обряду та єдиною, яка згадується в колядках.

Зі слів дослідника, 6-7 чи 12 страв на столі під час Святвечорів — християнське нашарування традицій. Найголовнішим їством була обрядова каша й часник по кутках стола. Також на Волині та Поліссі обов’язковими ставами були грибна юшка і риба.

«У мене є записи, де розповідав інформатор про те, що дід з бабою стелили скатертину, палили свічку і вечеряли в клуні на току. Бо це свято обмолоту. Молотили, до речі, теж при свічках, бо дні короткі. І жодної згадки немає, щоб через це сталася пожежа. Бо свічка падала й одразу гасла», — сказав він.

Найдавніша коляда на Волині

Як розповів Віктор Давидюк, ідентифікувати вік господарських колядок за згаданими знаряддями праці, роботою чи полюваннями майже неможливо, тому що впродовж тисячоліть у хліборобів залишалися однакові заняття. Тому, можна орієнтуватися тільки за посиланнями на історичні події. До прикладу, в щедрівках частіше відображений княжий період.

Найціннішою знахідкою фольклорист вважає текст пісні, на яку натрапив у селі Лютинськ Дубровицької громади на початку 2000-х років. У ній вгадуються біографічні дані князя Романа.

«Причому, жінка, почувши, що я записую, мало не за рукав мене притягла. Каже, я веснянку заспіваю. Веснянка мене не дуже цікавила, я все вже знав. Нехотя я йшов. А вона каже: Це мені моя баба дала записати. Сказала: дитино, вже цієї ніхто не співає, ти будеш єдина», — зізнався дослідник.

«У неділю пораненьку заказали на війноньку

усім панам, ще й боярам, ще й Роману молодому.

А в Романа нема сина,

а в Романа нема седла,

а в Романа три донечки, усі троє без долечки.

Перша каже, муй Батейку, продай мене молоденьку,

продай мене молоденьку, купи собі конеченька…»

Друга, за текстом, попросила продати її й купити сідло, а третя сказала, що сяде й поїде до короля на війну.

«У князя Романа від першого шлюбу було три дочки. Всі вони гарно повиходили заміж, але недовго жили в тому шлюбі, тому й без доленьки. Буквально в той же час, коли я її записав, історик Леонтій Войтович знайшов матеріали про династію оцих дочок у бібліотеці Ватикану. Все збігається», — додав фольклорист.

Про що співали у колядках

Зі слів Віктора Давидюка, у давніх колядках переважали шлюбні або військові мотиви. Наприклад, у колядці «Дівка Ганнуся пшеницю жала. Святий вечір! Пшеницю жала», до дівчини приїжджали свати — одні стояли у полі, другі біля воріт, а треті йшли в хату.

«Тих, що далеко, вона відіслала, тим, що біля воріт, дала добрий день. Дівчина мала погодитися вийти заміж лише за третім разом. Якщо вона не прошена, вона дешева дівчина. Так само на гетьмана просили, перші два рази відмовлявся, на третій мав погодитися», — сказав він.

Також дослідник пригадав колядку, у якій згадується Луцьк, козаки та зберігається дівоча тема.

«У Луцьку на риночку, п'ють козаки горілочку.

Ой п'ють, ще й гуляють.

Ще й Ганнусю намовляють.

Ганнусю поїсть з нами, з хорошими козаками.

Не поїду, буду ждати, буде мати дари ткати.

Буде мати дари ткати, буде замуж віддавати».

Для господарів співали про прибуток. Згодом в аграрну канву ввелися апокрифічні мотиви. Однак зберігалася ідея — це був своєрідний ключ до достатку чи його примноження, якому сприяли святі сили.

Традиції на Волині та Поліссі

Згідно з дослідженням філолога, на Волині більш поширеними були світські колядки, а на Поліссі — щедрівки.

«У ті часи, коли я записував, на Поліссі вже дуже мало залишилося світських колядок, бо їх витіснили церковні. Тому навіть є записи, що "В нас не колядують. Хіба на церкву, в нас тільки щедрують"», — розповів Віктор Давидюк.

Проте, зауважив фольклорист, серед щедрівок можна було знайти колядки. Річ у тім, що для них, як для багатьох пісень української народної творчості характерним було мати п’ять основних наголосів у рядку. Для щедрівки — чотири. Однак, їх можна було видозмінити, додавши вигук. Так з щедрівки «У неділю пораненьку», ставала колядка «Ой, у неділю пораненьку».

Ще одною особливістю відзначення Коляди взимку є те, що на Волині колядують тільки хлопці, а щедрують дівчата. На Поліссі ж дівчата доєднуються до гурту хлопців, однак вони становлять меншість. Також спочатку щедрують діти, потім парубки, і врешті-решт жонаті чоловіки, починаючи від Нового року до Водохреща.

Читайте також: