З нацзбірної до Нацгвардії: інтерв'ю з відомим ексфутболістом «Волині»

Що саме він робить на фронті? Як вдалося вижити в окупованому Гостомелі з двома дітьми? І чи може бути спорт поза політикою? Про це та інше Владислав розповів у інтерв'ю DM.

- Ви футболіст із блискучою кар'єрою, у якого за плечима понад 10 років у національної збірній України, і ось у травні 2023 року ви добровільно вступаєте до Національної гвардії, чим шокуєте своє найближчого оточення, як ви публічно заявляли. Що вас спонукало?

- Війна.Треба було робити щось для себе, для армії. Я подумав, що треба прискорити цей процес, щоб мої діти не брали в цьому участі. Треба йти вперед. Коли була конкуренція в «Динамо», в інших командах, то треба було якось продавлювати. Так, напевно, спортивне життя спонукало, а ще те, що я був Гостомелі два тижні з дітьми в підвалі. Їжі там було небагато. Зловив себе на думці, що коли з дітьми виходили, то дуже переживав на той час. А коли їхали за Куп'янськ з бронежилетом та  автоматом,то я якось не хвилювався.

- Нині Ви служите в медичній роті бригади «Буревій», розкажіть, чому саме ця рота?

- Після виходу з Гостомеля я думав, чим можу допомогти. Поспілкувався зі своєю сестрою. Вона об'єднала людей, зробила фонд, де допомагає і в теперішній час. Згодом до мене зателефонував мій друг. Він запропонував мені організувати матч між «Буревій» та «Легенди футболу».

Я організував гру, знайшов спонсорів: хто форму купив, м'ячі. Відразу після цієї гри хлопці поїхали на Бахмут. Потім ми через кілька днів у друга був день народження. Він сказав мені: «Давай до нас в медроту». Я відповів: «Яка медрота». На наступний я йому відповів, що готовий. Прийшов у військкоматі. Там мені казали «Влад, ти, куди йдеш?». Я відповів «Не тормозіть мене, мені треба».Потім прийняв присягу. Був час, де я навчався, готувався. Ми стріляли, бігали, вчились накладати турнікети. Потім поїхав на евакуацію. Через практику прийшов до того, що на сьогодні я провів більше 50 евакуацій.

- Що входить у ваші обов'язки?

- Ми виїжджаємо, організовуємо мобільний госпіталь, медпункти, де приймають з різними пораненнями.

Зараз я їжджу, куди мені скажуть, забираю поранених бійців і відвожу їх в госпіталь.

- Командир окремої медичної роти спеціального призначення Першої Президентської бригади «Буревій» Володимир Стеблюк тепло про вас відгукувався. Власне його слова, «коли на евакуації кажуть, що в поїзді – «на вагоні» - Ващук, це значить, що Гвардія забере свого пораненого бійця якісно, швидко і професійно»

- Він каже, що я багато бачу навколо себе і можу десь швидше зорієнтуватись. оли там хтось дивиться з одним, я дивлюсь за всіма. Коли був футболістом, то на полі треба було аналізувати свою команду та противника. Так я і роблю цю справу.

- Розкажіть, наскільки Ваша робота є небезпечною. Адже є інформація про те, що росіяни навмисно полюють на українські евакуаційні екіпажі?

- Прилетіти може всюди. Я за це не думаю. Ми їдемо туди й розуміємо, що може прилетіти. Це ж війна...

- Я так розумію, у вас зараз невеличка пауза між бойовими завданнями.

- Так, вчора приїхав до столиці. Це моя робота і я її виконую. Перші евакуації для мене були психологічно важкі. А зараз навчився переключатись.

- Як вас змінив цей досвід?

- Не знаю. Стараюсь усміхатись, стараюсь залишитись таким, яким був раніше. Проте все ж змінююсь...

- Я розумію, що ми не можемо говорити про якісь конкретні локації, але все-таки Ви працюєте на фронті?

- Я працюю всюди. І на фронті, і на прифронтових ділянках.

- Розкажіть про те, який настрій зараз в українських військових?

- Кожен, кого ми забираємо, каже: «мені треба повертатися». Сьогодні настрій воювати у всіх, хто там побував. У військових горять очі, вони хочуть, щоб в нас було перемога і тільки перемога.

- А хто ще з українських футболістів зараз на фронті?

- Олександр Алієв - росіянин, який з перших днів вторгнення захищає Україну від Росії.

Дуже багато допомагає Тарас Михалик, Артем Федецький.

- Проте є українські футболісти, які після вторгнення продовжили жити і працювати в Росії. Приміром Ваш колега по національній збірній України - Анатолій Тимощук. Як Ви відреагували на таку позицію окремих українських футболістів?

- Ніяк. У кожного своя путь. З ним я точно не буду спілкуватись.

- На вашу думку, спорт може бути поза політикою?

- Ні, бо, якщо країна щось робить не так, то вона через спорт може це нівелювати.

Повне інтерв'ю - у відео.

Читайте також:

• Грав за збірну України та забивав «Боруссії»: відомий ексгравець «Волині» завершив футбольну кар'єру
• Хлопчик чи дівчинка? Дужина відомого футболіста з Волині розсекретила стать майбутньої дитини
• «Я був перший хлопець на селі»: легендарний екстренер «Волині» поділився різдвяною історією з дитинства
• Футболіст з Волині - серед найкращих у Прем'єр-лізі