За тиждень до загибелі встиг обрати ім'я для майбутньої доньки: спогади про молодого Героя з Волині

Про нього розповіли на платформі «Меморіал».

Іван народився в селі Котуш, що на Камінь-Каширщині. Дитинство та шкільні роки провів у селі Щедрогір, що на Ратнівщині. Закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди за спеціальністю «Політологія». У 2019 році був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Дуже любив футбол. Захоплювався історією. У перервах між навчанням працював за кордоном. Коли був удома, проводив час з друзями та рідними, дуже любив своїх племінників.

У 2021 році після демобілізації Іван освідчився коханій однокласниці Інні. Восени того ж року одружилися. Жили в Києві. 1 лютого 2022 року подружжя дізналося, що чекають на первістка. Однак, вже за 23 дні почалася повномасштабна війна.

24 лютого Іван пішов до військкомату. На початку березня він став бійцем 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Служив на посаді стрільця. Брав участь у боях в Житомирській, Київській, Миколаївській та Запорізькій областях. І весь час був на зв’язку із коханою дружиною.

«Побратими розповідали, що сварилися постійно з ним, бо вилізе на дах будинку або дерево, щоб зловити мережу і подзвонити додому. Казали, що він навчив їх, як потрібно спілкуватися з дружиною та мамою, був для них прикладом», – розповідає дружина загиблого Інна Маковецька.

Іван дуже хотів мати доньку, саме так і сталося. За тиждень до загибелі він навіть обрав для неї ім’я – Уляна. Дівчинка народилася майже через 5 місяців – 11 жовтня 2022 року.

«Він був без перебільшення найкращим чоловіком. Мій всесвіт, моє серденько. Про нього тільки найкращі спогади у всіх, хто його знав. У нього не було поганого настрою, ніколи не сердився, завжди на позитиві і з піснею. Де б він не був, його скрізь любили. Він заполоняв собою, своїми жартами та сміхом весь простір», – додає Інна.

Посмертно солдат Маковецький нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали військовослужбовця в селі Щедрогір на Волині.

У Івана залишилися мама, дружина, маленька донечка та сестра з сім'єю.

Читайте також:

• Трагічну звістку повідомили за понад рік після загибелі: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти звання Героя України
• Мати досі підтримує Путіна: історія воїна інтернаціонального легіону, якого поховали на Волині
• Евакуйовував поранених під постійними обстрілами: лучанин просить посмертно присвоїти звання Героя України його побратиму
• Рідні не вірили в його смерть до останнього: волинянину Олегу Пастухову навіки 48
• Наймолодшу донечку навіть не потримав на руках: волинянин просить посмертно присвоїти державну нагороду загиблому шурину