Зі стоматології на фронт: історія медикині з волинської 100 омбр бригади
Юлія, колишня асистентка стоматолога, обрала не кар’єру у цивільному житті, а службу у ЗСУ. Від липня 2022 року вона працює санітарним інструктором медичного пункту 1-го механізованого батальйону 100 омбр, рятуючи життя бійців у зоні активних бойових дій. Для неї захист країни – обов’язок, а підтримка рідних і жага до життя побратимів – головна мотивація долати труднощі війни.
Про те, чому вирішила стати до лав ЗСУ, розповідають у 100 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ.
В цивільному житті дівчина працювала асистентом стоматолога, паралельно навчаючись у виші. Здавалося б, престижна робота з можливістю кар’єрного зросту та професійного розвитку… Але мотивація та відчуття обов’язку взяли гору, тож, закінчивши бакалаврат, Юлія зібрала необхідні документи та в липні 2022 року вдягнула однострій.
«На той момент мені було 23 роки. Рідні до останнього моменту нічого не знали про моє рішення йти захищати країну. Коли вони про це дізналися, то були в шоці, але все ж підтримали мене», – розповідає Юлія.
Так, вже понад два роки дівчина обіймає посаду санітарного інструктора медичного пункту 1-го механізованого батальйону 100 омбр.
За три роки війни в професійній кар’єрі дівчини були різні моменти: радість й горе, емоційні піднесення та потрясіння… Також були й ті, які запам’ятаються на все життя.
«Був випадок, коли ми дистанційно надавали допомогу пораненому побратиму. Евакуювати його з поля бою на той момент було неможливо через масовані обстріли наших позицій з боку ворога. Але попри все, він проявив справжню жагу до життя, і згодом ми таки зуміли його врятувати. Це моменти, які важко передати словами: коли ти хвилюєшся за людину, допомагаєш їй вижити, і, зрештою, все вдається», – пригадує Юлія.
Робота медичного працівника, тим паче в зоні активних бойових дій, вимагає максимальної концентрації, адже від цього залежить життя бійців.
«Моя розрада та мотивація – це мої рідні, які підтримують та чекають вдома. Вони не дають мені впадати у відчай та змушують рухатися далі», – переконує медикиня.
Та й рухатися є куди, адже війна не припиняється. Втім і мотивації у нашої героїні теж чимало.
«Насправді, всі вже втомилися. Кожен з тих, хто зараз на «бойових» хоче будувати плани на майбутнє, але війна вносить свої корективи, тому ми маємо бути сильними, аби скоріше здобути Перемогу та повернутися додому», - говорить Юлія.
Після війни дівчина планує залишитися в медичній сфері та відкрити власний реабілітаційний центр, аби надавати допомогу пораненим військовослужбовцям, а ще створити сім’ю та… просто жити.
Читайте також:
- Сила духу та вірність присязі: волинянин повернувся на службу в поліцію після тяжкого поранення
- Разом у шлюбі, разом на війні: як подружжя з Волині стали кухарями у батальйоні 100 бригади
Будь в курсі усіх новин
