Страчена за перелюб: хто така Ганна Войтехова, привид якої шукають у підземеллях Луцька

Одна з таких легенд пов’язана із жінкою на ім’я Ганна, яку наприкінці XVI століття стратили у центрі Луцька за перелюб. Кажуть, після смерті її дух залишився блукати підземеллями старого міста у пошуках загубленого намиста.

Про цю історію журналістам ВСН розповіла завідувачка науково-експозиційного відділу музейного простору Окольний замок Оксана Штанько.

За її словами, події відбувалися у листопаді 1596 року. Тоді посеред Ринкового майдану в луцькій ратуші смертного вироку чекали двоє людей — Ганна Войтехова, дружина місцевого столяра, та Станіслав Хрустель, лікар-балвер із міста Величка неподалік Кракова.

Історія набула розголосу після того, як чоловік Ганни запідозрив дружину у зраді. Щоб викрити коханців, він звернувся до міської сторожі та бурмистра, а згодом уночі повернувся додому. За переказами, чоловік застав Станіслава у власній оселі. Балвера нібито знайшли захованим під лавою, а під ліжком лежали його черевики. У постелі ж виявили пояс і шапку чоловіка.

Місцеві перекази також розповідають про одержимість Станіслава коханням до Ганни. Подейкують, що одного разу він навіть відтяв собі середній палець «за здоров’я» жінки. А згодом, не витримавши переживань, буцімто ходив до Стиру, аби втопитися.

Спочатку Ганна заперечувала провину, однак під час присяги все ж зізналася у зв’язку з коханцем. За нормами маґдебурзького права обох засудили до страти мечем. Втім, далі історія набуває майже містичного характеру. За словами Оксани Штанько, Ганну стратили, а от Станіславу вдалося залишитися живим.

Саме з цим пов’язана головна легенда луцьких підземель. Розповідають, що під час страти з шиї жінки впало дороге намисто. Прикрасу нібито підібрав кат, однак перед смертю його почало мучити сумління. Тоді чоловік передав коштовність єзуїтам, аби ті молилися за спасіння його душі.

«Привид Ганни з’являється у наших підземеллях, шукаючи своє намисто».

Сьогодні ця історія є однією з найвідоміших містичних легенд луцьких підземель. Попри відсутність документальних підтверджень про привид чи загублену прикрасу, сам судовий процес 1596 року справді згадується у старих міських документах та дослідженнях луцького маґдебурзького права.

З роками історія обросла новими деталями та перетворилася на частину міського фольклору. Сьогодні її найчастіше можна почути під час екскурсій луцькими підземеллями, де старі мури, тьмяне світло та багатовікова історія лише підсилюють атмосферу загадковості.

Читайте також:

• «Чоловік у чорному»: містична легенда старого будинку на Ковельській у Луцьку
• Втрачена гробниця Луцька: що відомо про Магдалену Талізіну, яка похована під старим костелом
• Луцьк, який ви не помічаєте: підземелля, скульптури і тиха сторона міста