Батько-одинак: війна забрала життя 39-річного Героя з Волині - прикордонника із позивним «Вождь»

Про це пише Нова доба. 

Анатолій Бугайчук народився в селі Новоукраїнка, що неподалік Колок, у багатодітній родині Валентини Ананіївни та Ростислава Васильовича Бугайчуків. В цьому ж селі пішов у перший клас, а продовжив навчання в Ситниці. Згодом родина придбала будинок у Колках, куди й переїхала на проживання.

– Нас, усіх дітей, було семеро. Анатолій був третьою дитиною, – розповіла сестра загиблого Воїна пані Надія. – Після школи фах тракториста, слюсаря-ремонтника брат здобував у Колківському СПТУ-24. Потім пішов в армію і потрапив у війська протиповітряної оборони. Коли повернувся додому, за своєю спеціальністю не працював, а почав заробляти на життя будівництвом. Періодично їздив до Києва на роботу.

За словами пані Надії, із сімейним життям Анатолію не поталанило. Із жінкою у чоловіка народився син Тимур, котрому нині 14 років. Він навчається у 9 класі Колківського ліцею. Вона покинула чоловіка й сина, якому тоді навіть не виповнилось року. І до цього часу Тимура допомагала виховувати Анатолію його мама пані Валентина, з нею вони мешкали.

– Брат для всіх нас був як сонечко – світлим і позитивним. Він нікого й ніколи не образив ні словом, ані ділом. Завжди був веселим, любив жартувати в колі близьких, а потім і поруч з побратимами.

Запитую, у пані Надії, чому її брата як батька-одинака мобілізували до війська, й чую у відповідь, що Анатолій, після того як розлучився, не позбавив дружину материнських прав, тому вважалося, що мати в хлопця є. Якби це сталося, то міг піти воювати лише за власним бажанням.

Мобілізували Анатолія Бугайчука в березні 2022 року і відтоді він перебував у складі прикордонної служби. Спершу боронив український кордон поблизу білорусі на Рівненщині. Згодом потрапив під Бахмут. А останнім часом був у Харківській області, де й загинув 15 вересня, внаслідок обстрілу противником із станкового протитанкового гранатомета.

– Коли ще був ближче додому, то у минулому році його відпустили на десять днів у відпустку. А останній раз приїздив на суд, аби все ж позбавити колишню дружину батьківських прав. Але вона не з’явилась і засідання не відбулось, – продовжує сестра загиблого.

– Про війну брат нічого толком не розповідав. Казав лише що побратимів багато втратив. Телефонувати старався по можливості. Якщо не міг, матері скидав смайлики. Її він крепко любив. Та й нас усіх теж. Наш батько помер 16 років тому, коли Анатолій саме йшов в армію. Тому одружувати всіх нас мамі довелося одній. Зараз я біля матері, бо живу в Колках. Ще сестри оселилися в Новоукраїнці, Луцьку та Маневичах, двоє братів – у Ковелі.

Провести мужнього сина України, земляка, Воїна-Захисника, відданого патріота прийшли односельчани, друзі, найближчі та найрідніші люди.

Чин похорону відслужили у Свято-Миколаївському храмі ПЦУ, після чого із усіма військовими почестями Анатолія Бугайчука поховали на місцевому кладовищі.

– Приїхали розділити наше горе й братові побратими, з якими служив на початках, та один – із котрим був до останнього. Казали, що «не віримо, що нашого Вождя (позивний, – авт.) уже немає з нами». Та й і ми всі ще досі не можемо повірити в те, що сталося, – зі смутком у голосі говорить сестра Надія.

– Людей на похоронах було дуже багато. Але це побачила вже із світлин, які оприлюднила Колківська селищна рада, бо під час похоронів не до цього було.

Схиляємо голови в пошані перед світлою пам’яттю нашого Захисника, гідного сина незламного Українського народу. Щирі співчуття матері Валентині Ананіївні, сину Тимуру, сестрам та братам, родині. Слава Україні! Героям слава!

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також: 

• У переддень 21-річчя воїна: в Луцьку прощатимуться із загиблим воїном-сиротою Максимом Нагорним
• Чекав на народження у травні онука: війна забрала життя Героя з Волині, батька трьох дітей Анатолія Пивоварчука
• На пакеті з тілом був напис з його особистими даними: загиблий Герой з Волині Анатолій Янчук вісім місяців вважався зниклим безвісти