Чекав на народження у травні онука: війна забрала життя Героя з Волині, батька трьох дітей Анатолія Пивоварчука

Спогадами про Героя поділилося видання Нова доба. 

Анатолій Михайлович родом із села Житнівка Камінь-Каширської громади, виховувався в багатодітній сім’ї із п’ятьма сестрами та братами. А в Рудці-Червинській вони із дружиною Тамарою оселилися на обійсті її дідуся. 

– Відслуживши в армії, він деякий час працював у колгоспі, господарював, любив риболовлю та мисливство, – кажуть його рідні. Він був батьком трьох дітей. Більше року захищав Україну від рашистських супостатів. Восени отримав поранення в ногу, проте після лікування знову став у стрій. Багато часу провів в окопах, на «нульових» позиціях на Миколаївщині, Донеччині, Харківщині.

В кінці січня сім’ю Пивоварчуків спіткала болюча втрата – передчасна смерть забрала дружину та маму Тамару Михайлівну. Її чоловік був якраз без зв’язку на передових позиціях і, на жаль, навіть не мав змоги із нею попрощатися. Діти не змогли до нього додзвонитися і хоронили маму без нього, він приїхав додому вже на наступний день після похорону. Тоді вони востаннє й бачили його живим… За цей період часу у Рудці-Червинській більше ніхто не помирав, тож виходить, що на місцевому кладовищі після своєї дружини знайшов вічний спочинок її чоловік-Герой…

– Тато поїхав у військкомат відразу на початку повномасштабної війни. Казав: «А хто ж, як не я, має вас захищати?» – розповідає його середня донька Діана. Її старший двадцятичотирирічний брат Владислав ще неодружений, а молодшій сестричці Вікторії всього п’ятнадцять, вона десятикласниця.

Діана разом із чоловіком Валентином очікує на народження у травні первістка. Дуже чекав на появу першого онука Анатолій Михайлович, мріючи стати дідусем. Планував приїхати тоді у відпустку і оформити документи на звільнення із військової служби за сімейними обставинами, піклуватися про неповнолітню донечку, яка залишилася без мами. Але російська нечисть забрала його життя…

Вірний військовій присязі, протягом останніх місяців Анатолій Пивоварчук відбивав атаки ворога у Куп’янському районі Харківської області, де отримав тяжкі травми біля села Синьківка. Маючи множинні поранення, він після обстрілу ще відкопував з-під уламків свого теж пораненого товариша. Про це чоловік розповідав рідним, телефонуючи із госпіталю Харкова, куди його доправили після того, як постраждалих бійців знайшли розвідники. Заспокоював усіх, казав, що почувається краще, хоч дуже болить у грудях. Лікарі робили все можливе, аби врятувати його життя, але, на жаль, він помер через численні травми.

У скорботі схиляємо голови перед пам’яттю Героя, який понад рік ніс на своїх плечах найжахливіші тяготи війни, захищаючи нас і нашу країну у запеклих боях. Щиро співчуваємо усій родині, до якої прийшов цей пекучий біль втрати. Нехай навіки ім’я українського Героя Анатолія Пивоварчука буде оповите вдячністю і славою, а його душа знайде спокій у Царстві Небесному.

Юлія МУЗИКА

Читайте також: 

• Молодшій донечці виповнилося всього два тижні: повертаючись у військову частину, захисник з Волині загинув в аварії
• На пакеті з тілом був напис з його особистими даними: загиблий Герой з Волині Анатолій Янчук вісім місяців вважався зниклим безвісти
• «Їхала з надією, що він живий, а поверталася додому з його тілом»: спогади дружини про полеглого Героя з Волині